Menu

ТУТ ВИ МОЖЕТЕ ОЗНАЙОМИТИСЬ З ЦІКАВИМИ ТА КОРИСНИМИ КОНСУЛЬТАЦІЯМИ, ПІДГОТОВЛЕНИМИ НАШИМИ ПЕДАГОГАМИ ТА ЛОГОПЕДАМИ

МОВЛЕННЄВІ ПОРУШЕННЯ ТА ОРГАНІЗАЦІЯ КОРЕКЦІЙНОЇ РОБОТИ

Підготувала: вчитель – логопед О.В.Скотаренко

Діти з мовленнєвими порушеннями мають функціональні або органічні відхилення у стані центральної нервової системи. У багатьох дітей спостерігаються порушення рівноваги, координації рухів, не диференційованість рухів пальців та артикуляційних рухів. Під час навчання вони швидко виснажуються, втомлюються. Їм притаманні дратівливість, збудливість, емоційна нестійкість. У них спостерігається нестійкість уваги і пам’яті, низький рівень контролю за власною діяльністю, порушення пізнавальної діяльності, низька розумова працездатність; часто виникають невротичні реакції на зауваження.

Допомога таким дітям має бути комплексною і здійснюватися групою спеціалістів: невропатологом, логопедом, психологом, педагогом.

Якщо корекція розпочата вчасно, то у більшості випадків до початку шкільного навчання порушення мовлення вдається повністю подолати, після чого дитина може вступати до загальноосвітньої школи. І лише у випадках складної мовленнєвої патології навчання має продовжитися у спеціальній загальноосвітній школі для дітей з тяжкими порушеннями мовлення.

Тому головною метою логопеда, вихователів, батьків дитини з мовленнєвими вадами є мовленнєва підготовка дитини до школи.

До групи мовленнєвих порушень належать:

– дислалія ( порушення звуковимови);

– порушення голосу ( дистонія та афонія);

– ринолалія ( порушення звуковимови і тембру голосу, пов’язане з вродженим дефектом будови артикуляційного апарату);

– дизартрія ( порушення звуковимови та мелодико – інтонаційної сторони мовлення, зумовлені недостатністю інервації м’язів артикуляційного апарату);

– заїкання;

– алалія ( відсутність або недорозвинення мовлення у дітей, зумовлене ураженням головного мозку);

– афазія ( повна або часткова втрата мовлення у дітей, спричинена органічним локальним ураженням головного мозку);

– загальне  недорозвинення мовлення.

При не різко вираженому загальному недорозвиненні мовлення ( IV рівень ЗНМ) корекційна робота проводиться протягом року.

Основні завдання корекційного навчання передбачають корекцію провідного дефекту( ЗНМ), розвиток усіх сторін мовлення та підготовку дітей до навчання у школі. Цю роботу регламентують загальноосвітні програми виховання та навчання дітей дошкільного віку, а також спеціальні програми корекційного навчання для дітей з названими вище мовленнєвими дефектами.

Тому для правильного визначення мовленнєвих порушень обов’язково слід звернутися до логопеда, що працює у вашому дитячому садочку, школі приватного логопеда, або найближчого логопункту.  Лише логопед володіє необхідним арсеналом прийомів, які дають змогу правильно визначати тип та причину порушення, а також розробити індивідуальну систему корекційної роботи, що враховує особливості саме вашої дитини.

Виділяють два основні види алалії: моторну та сенсорну.

При моторній алалії грубо порушується розвиток власного мовлення дитини, але збереженим ( в основному) залишається розуміння мовлення інших. Мовлення дитини формується зі значним запізненням ( перші фрази з’являються після 3 років), а у тяжких випадках мовлення може з’явитися лише у шкільному віці. Навіть за умови постійного логопедичного супроводу воно залишається недосконалим. Особливо страждають  читання та письмо.

При сенсорній алалії грубо порушується розуміння мовлення. Дитина, не розуміючи оточуючих, не в змозі засвоювати словесні ( вербальні) знання про довкілля. Власне мовлення дитини практично не формується або формується спотворено.

Такі діти часто нагадують глухих, але, на відміну від глухих дітей зі зниженим слухом, їхній фізичний слух збережений, голос дзвінкий, вони добре розуміють і передають інтонацію. Батьки таких дітей часто говорять, що в різних ситуаціях дитина то чує звернення до неї, то не чує. Такі діти краще сприймають мовлення тих людей, з якими більше спілкуються ( це може бути мама, няня, вихователь у дитячому садочку), а також не мовленнєві звуки, музичні інструменти, звукові та шумові іграшки тощо. Іноді дитина може навіть повторити за дорослим окремі звуки, слова, іноді речення, не розуміючи при цьому сказаного.

Причина моторної алалії – порушення мовно – рухової сфери. Однак, на відміну від дизартрії, при алалії іннерваціїя артикуляційного апарату збережена. Дитина може правильно виконати достатньо складні рухи язичком, дивлячись на себе у дзеркало, але без дзеркала такі самі рухи вона зробити не може, бо не відчуває положення органів артикуляції. Ось, чому, розуміючи мовлення оточуючих, діти з алалією іноді не можуть повторити навіть окремі звуки. В інших випадках вимова окремих звуків може бути збереженою, але об’єднання їх у склади і слова для дітей виявляється недоступним. Навіть після того, як у дітей з’являються слова, зберігаються труднощі у побудові речень, їх граматичному оформленні. Такі діти добре розуміють, що говорять неправильно ( їхній інтелект є цілком збереженим), але виправити помилку не можуть.

Причиною сенсорної алалії є порушення мовленнєвого ( фонематичного) слуху. Звуки мовлення, які в нормі мають розрізнюватися та впізнаватися, діти сприймають як хаотичні звукові коливання або як шум. Через це вони не можуть їх впізнати, а отже, не можуть їх запам’ятати, зіставити з певними словами та значеннями.

За обох форм алалії корекції потребують не лише звуковимова, а й словник дітей, граматична будова мовлення. Тому діти з алалією у дошкільному віці починають відвідувати спеціальні ( логопедичні) дитячі садки ( групи для дітей із загальним недорозвиненням мовлення), а після їх закінчення – загальноосвітню школу для дітей з тяжкими порушеннями мовлення.

Заїкання – це порушення мовлення поширене серед дітей різного віку. Часто заїкання спостерігається також у підлітків і дорослих.

Логопедична робота при заїканні спрямована на розвиток мовленнєвого дихання, плавності та мелодійності мовлення.

Слід знати основні правила мовлення при заїканні:

– добре подумай про те, що хочеш сказати, перш ніж почати говорити;

– початок фрази слід говорити трохи тихіше та повільніше;

– вдих і видих під час мовлення треба робити через рот;

– вдих має бути коротким, але не різким, а видих – довгим і плавним, безшумним;

– зробивши вдих, слід одразу, але плавно говорити;

– ніколи не слід говорити на вдихові;

– голосні звуки, особливо наголошені, слід говорити чітко, а приголосні легко і без притиску;

– речення слід ділити на короткі ритмічні відрізки, кожен з яких вимовляється немовби злито, як одне слово;

– не слід напружуватися під час розмови, постава має бути невимушеною.

Ринолалія – порушення тембру голосу та звуковимови, обумовлене анатомо – фізіологічними дефектами мовного апарату.

Хронічні порушення носової прохідності можуть спричинятися аденоїдами, поліпами носової порожнини, викривленням носової перетинки. Вони можуть бути вродженими або набутими. Ці порушення усуваються переважно хірургічним шляхом. паралельно здійснюється і логопедична робота. Вона нагадує роботу при дислалії, однак до неї додається комплекс вправ, спрямованих на розвиток м’якого піднебіння, контролю за проходженням повітря через ніс.

Дошкільники з ринолалією відвідують логопедичні групи для дітей з фонетико – фонематичним недорозвиненням мовлення, а після проведення комплексу лікувальних і логопедичних заходів можуть навчатися у масовій школі. однак у складних випадках дитину направляють до спеціальної загальноосвітньої школи для дітей з тяжкими порушеннями мовлення.

Дизартрія – це порушення темпу, ритму, голосу, обумовлене ураженням центральної нервової системи.

Іннервація забезпечує певний тонус м’язів, у тому числі і м’язів артикуляційних органів. Якщо вона порушена, виникають паралічі або парези. В одних випадках м’язи сильно напружуються ( дитина не може розтягнути в усмішці, язик сильно відтягнутий у глибину рота і нагадує напружену кульку), в інших – м’язи навпаки занадто розслаблені ( язик великий, неповороткий, куточки рота опущені вниз, носогубні складки розглажені). Порушення іннервації можуть бути однобічними. У цьому разі язик повернутий у бік, де напруження м’язів вище; дитина не може утримати язик по центру.

Зазначені вади негативно впливають на розвиток звуковимови. У легких випадках недоліки звуковимови нагадують дислалію, однак їхнє виправлення є значно складнішим і тривалішим ( таке порушення називають стертою дизартрією). в інших випадках мовлення нагадує нечленороздільне бурмотіння ( немовби дитина розмовляє з їжею в роті). Зрозуміти таку дитину дуже важко. У найскладніших випадках мовлення цілком відсутнє ( анартрія).

Помітити розлади іннервації у дитини можна досить рано. Наприклад, при деяких формах дизартрій під час годування рідка їжа виливається через ніс, дитина часто захлинається, поперхується. Іноді спостерігається підвищене слиновиділення ( слина постійно стікає з куточка рота), що у нормі характерно лише до 1 року – 1 року 6 місяців.

Дизартрії часто поєднуються з іншими вадами рухової сфери: паралічі чи парези ніг або рук, хитка хода, часта втрата рівноваги, порушення дрібних пальців рук, некоординованість рухів тощо.

Логопедична робота спрямована на розвиток артикуляційної моторики ( відповідні вправи, масаж артикуляційних органів), розвиток дихання, голосу, формування правильної звуковимови, інтонації тощо. Дошкільники з дизартрією можуть відвідувати спеціальні дитячі садки з вадами мовлення( переважно групи для дітей з фонетико – фонематичним недорозвиненням мовлення) або спеціальні садки для дітей з порушеннями опорно – рухового апарату. Діти з легкими формами дизартрії, які отримали логопедичну допомогу в дошкільному віці, можуть навчатися у масовій школі, регулярно відвідуючи логопедичний пункт. Якщо ж логопедична допомога не була надана вчасно або коли дизартрія є надто складною, дитина може навчатися у загальноосвітній школі для дітей з тяжкими порушеннями мовлення.

Дислалія належить до найпоширеніших порушень мовленнєвого розвитку у дошкільнят. Причини її виникнення можуть бути дуже різними, основні з них:

Порушення у будові артикуляційного апарату: неправильний прикус, порушення у будові щелеп, укорочена під’язикова вуздечка, високе чи вузьке піднебіння, відсутність деяких зубів тощо. Це призводить до винекнення так званої механічної дислалії. Незалежно від того, у якому віці виявлено ці порушення, необхідно звернутися до стоматолога, а якщо дитині виповнилося 4 роки, то і до логопеда.

Наслідування: діти можуть копіювати неправильну звуковимову когось із рідних.

Недоліки слухового сприймання звуків: це порушення не пов’язане зі зниженням гостроти слуху дитини, його причини приховані в недоліках формування уявлень дитини про звуки рідної мови, недостатності слухової уваги та слухового контролю.

Негативні біологічні та соціальні чинники. До них належать: патологія вагітності матері, вживання під час вагітності алкоголю, тютюну, обмеженість спілкування дитини, педагогічна занедбаність тощо.

Не всі порушення звуковимови можна вважати паталогічними. Практично кожна дитина молодшого  дошкільного віку має певні порушення у вимові звуків однак до 5 років такі порушення вважаються природніми, оскільки артикуляційний апарат дитини цього віку ще продовжує формуватися. Водночас збереження вад звуковимови після зазначеного терміну вважаються патологічними і потребують виправлення за допомогою спеціальних вправ, які добирає логопед.

Дошкільники та діти шкільного віку з дислалією можуть займатися з логопедом індивідуально. А у складних випадках, коли дислалія поєднується з порушеннями мовно – слухового сприймання – логопедичні групи для дітей з фонетико – фонематичним недорозвиненням мовлення.

У попередженні дислалії важливе місце посідає формування правильної мовленнєвої культури. Дитина має чути чітке, правильне мовлення дорослих, щоб наблизити свою звуковимову до мовної норми.

 

“ЗМІСТ ЛОГОПЕДИЧНОЇ РОБОТИ”

(Консультація для батьків)

Підготувала: вчитель – логопед Скотаренко О.В.

 

Основним завданням логопедичної роботи для дітей із загальним недорозвиненням мовлення є корекція та розвиток мовлення, адже значним контингентом логопедичних груп є дошкільники, у яких спостерігаються порушення всіх компонентів мовленнєвої системи при наявності збережених слуху та інтелекті. ( Л.С.Волкова, Р.Є.Левіна, Є.Ф. Соботович, Г.В. Чиркіна, Т.Е. Філічева. )

Дослідники ( О.М. Мастюкова, Ю.В. Рібцун, Є.Ф. Соботович) вказують на різний рівень сформованості у дітей із ЗНМ психічних функцій у цілому та інтелектуального розвитку зокрема. Мовлення є продуктом мовленнєвої діяльності, складним і багатостороннім психічним процесом.

Клінічні картини ЗНМ

Під загальним недорозвиненням мовлення (ЗНМ) у дітей з нормальним слухом і збереженим інтелектом розуміють таку форму мовленнєвої аномалії, при якій порушено формування всіх компонентів мовленнєвої системи, які відносяться як до звукової, так і до смислової сторони мовлення. При цьому найсуттєвіші недоліки виявляються під час засвоєння і використання дітьми цієї категорії лексики та граматики рідної мови.

Недорозвинення мовлення має різне походження і різну структуру аномальних відхилень. Але в усіх дітей із ЗНМ є типові відхилення, які вказують на системне порушення мовленнєвої діяльності. Однією з провідних ознак є пізній початок мовлення, при якому перші слова з’являються у 3-4 роки, а іноді і після 5. Без спеціального навчання мовна активність таких дітей поступово знижується.

Логопедична  робота з дітьми із загальним недорозвитком мовлення.

Заняття проводять індивідуально та по підгрупах по 20 – 25 хв. Логопедичні заняття є основною формою корекційного навчання, на основі яких здійснюється розвиток всіх компонентів мови. Корекція звуковимови передбачає уточнення вимови голосних і приголосних звуків раннього онтогенезу та формування правильної артикуляції  відсутніх звуків пізнього онтогенезу, їх автоматизацію та диференціацію в різних фонетичних умовах. відбувається розвиток фонематичного слуху, фонематичних уявлень, простих форм фонематичного аналізу. Становлення вимовної сторони мовлення тісно пов’язане з формуванням складової структури мовлення. Закріплюються навички правильного чіткого відтворення 3 -4 -х складних слів різної звуконаповнюваності.  Але вправи проводяться на матеріалі тих звуків, які правильно вимовляються.

На третьому етапі ( ІІІ – й рівень ЗНМ) навчання головним завданням є розвиток зв’язного мовлення, тобто повне послідовне системне викладення думки ( переказ побаченого, прочитаного, почутого, будь – яку подію, яка відбулася на основі подальшого розширення і уточнення словника імпресивного та експресивного мовлення. Таким чином корекційно – логопедичний вплив спрямований на розвиток різних компонентів мовленнєвої здібності ( фонетичного, лексичного, словотворного, морфологічного.) Більш ефективне оволодіння усним мовленням дітей із ЗНМ ІІІ – го рівня, їх підготовку до навчання грамоти забезпечує формування елементарного усвідомлення явищ мови і мовлення.

Корекція і розвиток усного мовлення даної категорії дітей відбувається не лише на основі наслідування мовним зразкам, виконання різного  роду мовленнєвих вправ та й на основі усвідомленого формування мовних узагальнень, розвитку ставлення до мовлення, як до мовної дійсності. Проводиться робота, спрямована на елементарне усвідомлення звуків мовлення, слів, речень. Корекційна робота на цьому етапі проводиться з урахуванням принципу взаємопов’язаного  формування фонетико – фонематичних і лексико – граматичних компонентів мови. Логопедичні підгрупові заняття поділяються на два типи:  формування лексико – граматичних засобів мови і розвиток зв’ язного  мовлення та формування звукової сторони мовлення і плануються з урахуванням завдань і змісту кожного періоду навчання.

Основна мета – забезпечити перехід від накопичених уявлень і пасивного мовленнєвого запасу до активного використання мовних засобів.

Зміст логопедичного навчання включає розширення і уточнення пасивного і активного словника, розвиток імпресивного та експресивного мовлення в процесі сприямання, диферінціювання та правильного використання граматичних форм словозміни і словотворення, різних типів синтаксичних конструкцій, формування зв’язного мовлення, корекція фонетико – фонематичної сторони мовлення. Засвоєні системи мають бути включені в беспосередні спілкування в нових ситуаціях і в різних видах діяльності.

Формування граматичної правильності мовлення відбувається на основі попередньо засвоєного матеріалу з лексики і фонетики. Використовують вправи на розрізнення і співставлення форм слів. Навчають розрізняти закінчення іменників, дієслів, однини і множини, відмінкові зміни одного і того ж слова. Навчають правильного використання іменників, утворених за допомогою непродуктивних суфіксів ( иц/я/к продавщиця), зменшувально – пестливих прикметників за допомогою суфікса ( еньк/ий), відносних прикметників від основ іменників за допомогою суфікса ( ов) ( медовий, горіховий), суфіксі ( яч/ч) з чергуванням приголосного. Особливу увагу звертають на засвоєння споріднених понять ( ліс, лісник). Утворюють порівняльні ступені прикметників та прислівників ( високий, вищий, найвищий), навчають творенню складних слів( довговухий, чорноокий).

У дітей розвивають навички правильної побудови простих поширених речень, речень з однорідними членами, простих складносурядних та складнопідрядних речень із використанням сполучників причини, мети, умови і часу.

У формуванні зв’ язного мовлення удосконалюють навички описових розповідей, переказу літературних творів та народної творчості, творчого розповідання на основі творчої уяви з використанням набутих знань.

Корекція порушень ФФН мовлення дітей з ІІІ – м рівнем ЗНМ передбачає формування правильної артикуляції відсутніх та порушених у вимові приголосних звуків пізнього онтогенезу, їх автоматизація та диференціація у різних фонетичних умовах. Розвивають слухову та слуховимовну диференціацію звуків, формують здібності здійснювати складні форми фонематичного аналізу та синтезу з урахуванням поетапного формування розумових дій. Знайомлять дітей з поняттям “речення”, “слово”,”звук”, “склад”.

Пріоритетні завдання логопедичної роботи:

  • розвиток всіх видів мовленнєвої діяльності( слухання, говоріння, формування фонетико – фонематичної, лексико – граматичної сторін мови, із зв’язного мовлення;
  • формування комунікативних умінь;
  • розвиток мовленнєвої, загальної та дрібної моторики;
  • вироблення навичок свідомого сприймання та розуміння зверненого мовлення;
  • розвиток просодики ( темп, ритм, тембр, сила голосу, інтонування, емоційність тощо);
  • розвиток психічних процесів( увага, пам’ять, мислення, уява);
  • подолання порушень усного та писемного мовлення.

Знання особливостей мовленнєвого розвитку дітей дошкільного віку із ЗНМ виявляються важливими та необхідними як для більш глибокого розуміння дітей цієї категорії, з’ясування психологічних механізмів мовленнєвих порушень, так і для  створення нових підходів до визначення найбільш оптимальних напрямів корекційно – розвивального та попереджувального навчання дошкільників.

 

 

“ПРИЧИНИ ТА ХАРАКТЕРИСТИКА ВИДІВ МОВЛЕННЄВИХ ПОРУШЕНЬ У ДІТЕЙ”

( Консультація для батьків)

Підготувала: вчитель – логопед Скотаренко О.В.

Порушення мовлення – які вони бувають.

Діти з порушеннями мовлення – це діти, що мають відхилення в розвитку мовлення при нормальному слуху і збереженому інтелекті. Порушення мовлення різноманітні, вони можуть проявлятися в порушенні вимови, граматичного ладу мовлення, бідності словникового запасу, а також у порушенні темпу і плавності мови.

Виникнувши, мовні порушення самостійно не зникають , а закріплюються,  вимагають того чи іншого логопедичного втручання. Неправильна мова дитини може відбиватися на його подальшому розвитку, затримуючи і спотворюючи його, може ускладнювати навчання в школі.

ПРИЧИНИ ЗАТРИМКИ ТА ПОРУШЕННЯ МОВЛЕННЯ В ДОШКІЛЬНОМУ ВІЦІ

Якщо дитина народилася здоровою, затримка його мовного розвитку може виникнути із-за неправильних дій дорослих під час підготовчого періоду: при недостатньому мовленнєвому спілкуванні з малюком, неувагу до його слухового сприйняття, наслідування звуків і слів дорослого, при несвоєчасному виробленні інтонаційної виразності мовлення та смислових зв’язків між словом і предметом.

Перш ніж заговорити, малюк повинен натренувати м’язи мовного апарату. Це відбувається, коли він гулить, лепече, дихає, ковтає, смокче груди, жує. Відомо, що діти, які перебували на грудному вигодовуванні, стикаються з мовними труднощами рідше “искусственников”, а ті, яких своєчасно долучали до твердої їжі, говорять набагато чіткіше однолітків, яких мало не до школи напихали рідкими кашами і протертими овочами.

Порушення мови викликають різні причини: вроджені аномалії центральної нервової системи, кори головного мозку, піднебіння, мови, дефекти носового дихання і зниження м’язового тонусу м’якого піднебіння (така патологія призводить до гугнявості), психічна травма (наприклад, у вразливих, схильних до неврозів дітей реакція переляку може спровокувати заїкання) та ін.

Малюк, що народився глухим або втратив слух в результаті хвороби в перші тижні і місяці життя, не навчиться говорити, поки сурдопедагог (спеціаліст, який навчає глухих дітей мові) не навчить його «читанню з губ», не навчить вимовляти окремі звуки, а потім слова з опорою на тактильне, кінестетичне, а також зорове сприйняття. Такі заняття потрібно починати з трьох-чотирьох років.

Розвиток мови і мислення перебуває в тісному зв’язку з розвитком дрібної моторики та координації рухів пальців рук. Діти, які працюють з конструктором, які займаються орігамі, ліпленням з пластиліну, вишиванням та іншими видами рукоділля, вміють, як правило, логічно міркувати. У них достатньо розвинені пам’ять і увага.

Класифікація мовних порушень

Мова відіграє виключно важливу роль у формуванні вищих психічних функцій у дитини. Виконуючи функцію спілкування дитини з дорослими, вона є базою для розвитку мислення, забезпечує можливість планування і регулювання поведінки дитини, організації всій його психічної життя, впливає на розвиток особистості в цілому. У зв’язку з цим у сучасній спеціальній педагогіці та психології утвердилося положення про необхідність раннього виявлення та подолання мовленнєвих порушень, які є загальною закономірністю аномального розвитку, т. е. зустрічаються у більшості дітей з різними відхиленнями в розвитку і можуть зачіпати різні компоненти мови. Одні з них стосуються тільки процесів вимови і виявляються в зниженні виразності мовлення без супутніх проявів. Інші зачіпають фонематическую бік мови і виражаються не тільки дефекти вимови, але і в недостатньому оволодінні звуковим складом слова, які спричиняють порушення читання і письма. Треті являють собою комунікативні порушення, які можуть перешкоджати навчання дитини в школі і його соціальної адаптації.

Діти з порушеннями мовленнєвого розвитку – це особлива категорія дітей з відхиленнями у розвитку; у них збережений слух і інтелект, але є значні порушення мовлення, що впливають на формування інших сторін психіки.

В даний час у вітчизняній логопедії в обігу знаходяться дві класифікації мовленнєвих порушень, одна – клініко-педагогічна, друга – психолого-педагогічна, або педагогічна (за Н. Е. Левіної).

Названі класифікації при розходженні в типології та групування видів мовних порушень, одні і ті ж явища розглядають з різних точок зору, але вони не стільки суперечать одна одній, скільки доповнюють один одного, оскільки орієнтовані на рішення різних завдань єдиного, але багатоаспектного процесу логопедичного впливу.

Клініко-педагогічна класифікація спирається на традиційне для логопедії співдружність з медициною, але, на відміну від чисто клінічної, що виділяються в ній види мовних порушень не прив’язуються строго до форм захворювань.

Таким чином, в логопедії виділяються 11 форм мовленнєвих порушень,  з них становлять порушення усного мовлення на різних етапах її породження і реалізації і 2 форми становлять порушення письмовій промови, які виділяються в залежності від порушеного процесу.

Дисфонія (афонія) – відсутність або розлад фонації внаслідок патологічних змін голосового апарату. Синоніми: порушення голосу, порушення фонації, , вокальні порушення.
Брадилалія – патологічно уповільнений темп мови.
Тахилалія – патологічно прискорений темп мовлення.
Заїкання – порушення темпо-ритмічної організації мовлення, обумовлене судорожним станом м’язів мовного апарату (логоневроз).
Дислалія – порушення звуковимови при нормальному слуху і збереженій іннервації мовного апарату (дефекти звуковимовлення, фонетичні дефекти, недоліки вимови фонем).
Ринолалія – порушення тембру голосу і звуковимовлення, обумовлені анатомо-фізіологічними дефектами мовного апарату.
Дизартрія – порушення вимовної сторони мови, зумовлене недостатністю іннервації (руховий механізм мовлення)мовного апарату.
Алалія – відсутність або недорозвинення мовлення внаслідок органічного ураження мовних зон кори головного мозку у внутрішньоутробному або ранньому періоді розвитку дитини.
Афазія – повна або часткова втрата мовлення, обумовлена локальними ураженнями головного мозку.
Діслексія – часткове специфічне порушення процесу читання.
Дисграфія – часткове специфічне порушення процесу письма.

Психолого-педагогічна класифікація виникла в результаті критичного аналізу клінічної класифікації з точки зору застосування її у педагогічному процесі, яким є логопедичний вплив. Такий аналіз виявився необхідний у зв’язку з орієнтацією логопедії на навчання і виховання дітей з порушеннями розвитку мовлення.

Фонетико-фонематичні недорозвинення мови (ФФНМ) – порушення процесів формування произносительной системи рідної мови у дітей з різними мовними розладами внаслідок дефектів сприйняття й вимови фонем.
Загальне недорозвинення мовлення (ЗНМ)- різні складні мовні розлади, при яких порушено формування всіх компонентів мовленнєвої системи, що відносяться до звукової і смислової стороні.
Заїкання – розглядається як порушення комунікативної функції мови при правильно сформованих засобах спілкування. Можливий і комбінований дефект, при якому заїкання поєднується із загальним недорозвиненням мовлення.

В даній класифікації не виділяються в якості самостійних порушень мовлення порушення письма і читання. Вони розглядаються у складі фонетико-фонематичного та загального недорозвитку мовлення як їх системні, відстрочені наслідки, обумовлені несформованістю фонематических і морфологічних узагальнень, що становлять один з провідних ознак.

Порушення мовлення різноманітні. Вони мають різну ступінь вираженості, залежать від причини і особливості розвитку дитини. Найчастіше на логопедичний пункт надходять діти з дефектами мови, які можна умовно розділити на три великі групи.

Перша група – фонетичні порушення мовлення. Вони виражаються як у порушенні вимовляння окремих звуків, так і їх груп без інших супутніх проявів.

Друга група – фонетико-фонематичні  порушення. Для них характерно те, що дитина неправильно вимовляє звуки мови, але недостатньо їх розрізняє, не вловлює акустичної та артикуляційною різниці між опозиційними звучаннями. Тому діти недостатньо чітко опановують аналізом звукового складу слова і роблять специфічні помилки при читанні і листі, часто – в усному мовленні при неправильному відтворенні складів у слові (пропуски, перестановки складів, недоговаривание закінчень).

Третя група – загальне недорозвинення промови. Воно виражається в тому, що порушення поширюється не тільки на звукову сторону мови. Страждає уміння розрізняти звуки мови, правильність складового оформлення слів, словник, граматика мови, зв’язкова мова. Якщо такій дитині не буде своєчасно надана логопедична допомога, він надалі не зможе повністю оволодіти грамотної усній і письмовій промовою.

Для успішного оволодіння навичками письма і читання необхідно, щоб у дитини був достатньою мірою сформований ряд мовних і немовних функцій: слухова диференціація звуків, правильне вимова, мовний аналіз і синтез, який включає фонематичний аналіз та синтез, складовий аналіз і синтез. У дошкільника має бути сформований аналіз речень на слова, сформованість лексико-граматичної сторони мовлення, високий рівень розвитку зорового і слухового аналізу і синтезу, уваги, пам’яті (різних видів), просторових уявлень. Несформованість будь-якої із зазначених операцій викликає порушення процесу оволодіння письмом і читання, призводить до виникнення дисграфії і дислексії.

Р. Е. Левіної були виділені три рівня загального недорозвинення мовлення (ЗНМ), тобто системного порушення всіх сторін мовлення при збереженому фізичному слуху.

На першому рівні спостерігається повне або майже повна відсутність словесних засобів спілкування у віці 5-6 років, коли у дітей без мовної патології мова в основному сформована. Словниковий запас складається із звукових і звукоподражательных комплексів, у більшості випадків незрозумілі оточуючим і супроводжуються жестами. Діти з такими особливостями належать до так званих «безречевым».

На другому рівні з’являються загальновживані слова, хоча й спотворені. Намічається розрізнення деяких граматичних форм. Разом з тим произносительные можливості дітей значно відстають від вікової норми.

Третій рівень характеризується наявністю розгорнутої фразового мовлення з елементами лексико-граматичного та фонетико-фонематичного недорозвинення. Діти вступають у контакти з оточуючими, але лише в присутності дорослого і за його допомогою. Вільне спілкування вкрай утруднено.

У сучасних роботах виділяється ще й четвертий рівень (Т. Б. Филичева), що характеризується легкими лексико-граматичними порушеннями, які ускладнюють оволодіння дітьми письмовій промовою на початку шкільного навчання.

Діти із загальним недорозвиненням мовлення мають ряд психолого-педагогічних особливостей, що ускладнюють їх соціальну адаптацію і вимагають цілеспрямованої корекції. Неповноцінна мовленнєва діяльність відбивається на формуванні у дітей сенсорної, інтелектуальної та афективно-вольової сфер. Зазначається недостатня стійкість уваги, обмежені можливості його розподілу. Зв’язок між мовними порушеннями та іншими сторонами психічного розвитку проявляється також в специфічних особливостях мислення. Володіючи повноцінними передумовами для оволодіння розумовими операціями, доступними їхньому віку, діти відстають у розвитку словесно-логічного мислення, з працею опановують аналізом і синтезом, порівнянням і узагальненням. У частини дітей відзначається соматична ослабленість і сповільнений розвиток локомоторних функцій; їм притаманне і деяке відставання в розвитку рухової сфери – погана координація рухів, зниження швидкості і спритності при їх виконанні. Найбільші труднощі виявляються при виконанні рухів за словесною інструкцією. Часто зустрічається недостатня координація рухів пальців, кисті руки, недорозвинення дрібної моторики.

У дітей з тяжкими мовленнєвими розладами відзначаються відхилення в емоційно-вольовій сфері. Їм притаманні нестійкість інтересів, знижена спостережливість, знижена мотивація, негативізм, невпевненість у собі, підвищена дратівливість, агресивність, образливість, труднощі в спілкуванні з оточуючими, у налагодженні контактів зі своїми однолітками.

 

“РОЛЬ СІМ’Ї У ПОДОЛАННІ МОВЛЕННЄВИХ ПОРУШЕНЬ У ДІТЕЙ”

( Консультація для батьків)

Підготувала: вчитель – логопед Скотаренко О.В.

 

Мова батька і матері, всіх членів сім’ї – це перший зразок, який наслідує дитина. Навіть якщо ви мовчазні від природи – все одно говоріть з малюком. Супроводжуйте свої дії словами, озвучуйте будь-яку ситуацію, але лише якщо ви бачите, що дитина чує і бачить вас. Не говоріть в порожнечу, дивіться малюку в очі. Це особливо важливо, якщо ваш нащадок надмірно активний і постійно рухається. Завжди спонукайте і підтримуйте прагнення дитини до спілкування, вислуховуйте її уважно, не обривайте. Відповідайте на всі питання спокійно, неквапливо, чітко, виразно, середньої сили голосом, правильно виголошуйте звуки і слова – це допоможе малюку швидше опанувати правильну мову.

Поважайте дитину! У ті моменти, коли малюк говорить, вимикайте гучну музику, дайте йому можливість чути себе і Вас.

Не наслідуйте неправильної мови дитини, не сюсюкайте з нею.

Говоріть простими словами, короткими фразами, дотримуйте паузи між фразами, тоді і діти, наслідуючи вашу мову, навчаться правильно говорити.

Не допускайте у дітей швидкої мови. Некваплива, правильна, чітка мова запобігає дефектам.

Ваш малюк не говорить. Ви розгублені. Це ще одна проблема, а у Вас їх і так достатньо. Чи зможете Ви впоратися з нею самостійно і як? Завдання настільки серйозне, що для її вирішення необхідна тривала програма комплексного впливу – медичного, логопедичного, психолого-педагогічного.

А що ж робити батькам? Як правило, вони не володіють спеціальними знаннями, і проблема мовчання малюка застає їх зненацька. Крім того, фахівці спостерігають складні міжособистісні відносини в сім’ях, де виховуються діти з такою патологією. Часто батьки неадекватно ставляться до мовних і рухових дефектів малюка: вони або надмірно опікують і балують його, або, навпаки, емоційно холодні, обмежуючи своє спілкування з ним, задоволенням мінімальних потреб дитини. Ні той, ні інший підходи в корені не вірні. Необхідно відокремлювати мовні проблеми дитини від нього самого, і боротися з проблемами, а не з малюком. Часто батьки не в змозі реально оцінити його можливості, занижуючи їх, або благодушно пояснюючи труднощі простим небажанням говорити. Саме тому необхідно організувати постійне спілкування батьків з лікарем і логопедом-дефектологом, які допоможуть подолати безпорадність у питаннях виховання і навчання хворої дитини, познайомлять з системою його реабілітації.

Для розвитку дитини з мовленнєвими  порушеннями дуже важливою є участь у  корекційно-педагогічному процесі її родини.Ефективність корекційної роботи значно зростає, якщо члени сім’ї розуміють сутність проблеми дитини і готові допомогти.

Діти з мовними порушеннями звичайно мають функціональні або органічні відхилення в стані ЦНС. Наявність органічної поразки мозку обумовлює те, що ці діти погано переносять жару, духоту, їзду в транспорті, довге хитання на гойдалці, нерідко вони скаржаться на головні болі, нудоту й запаморочення. У багатьох з них виявляються різні рухові порушення: порушення рівноваги, координації рухів, недиференційність рухів пальців рук і артикуляції рухів. Такі діти швидко виснажуються й пересичуються будь-яким видом діяльності. Вони характеризуються дратівливістю, підвищеною збудливістю, руховим розгальмуванням, не можуть спокійно сидіти, смикають щось у руках, бовтають ногами. Вони емоційно не стійкі, настрій швидко змінюється. Нерідко виникають розлади настрою із проявом агресії, нав’язливості, занепокоєності. Значно рідше в них спостерігається загальмованість і млявість. Як правило, у таких дітей відзначають нестійкість уваги і пам’яті, особливо мовний, низький рівень розуміння словесних інструкцій, недостатність регулюючої функції мови, низький рівень контролю за власною діяльністю, порушення пізнавальної діяльності, низька розумова працездатність.

Науково доведено, що рівень розвитку мовлення залежить від ступеня розвитку дрібної моторики пальців рук. Постарайтеся регулярно тренувати пальчики дитини і це допоможе його мовному розвитку. Перед тим як почати грати в пальчикові ігри, постарайтеся гарненько до них підготуватися. Для цього протягом перших п’яти місяців життя дитини робіть йому масаж рук.

Перша вправа: погладжуйте ручку, злегка натискаючи на неї по напрямку від кінчиків пальців до зап’ястя.

Друга вправа: по черзі беріть кожен палець дитини і згинайте і розгинати його. Ці вправи потрібно виконувати щодня не менше 2-3 хвилин.

Коли малюкові виповниться дев’ять місяців, почніть більш активне тренування пальчиків. Вправи повинні бути різноманітними, важливо, щоб якомога більше пальців брало в них участь, а рухи були енергійними. Нехай малюк катає дерев’яні або пластилінові кульки, перекладає намистини з однієї руки в іншу, розриває папір…

Півторарічній дитині пропонуйте більш складні завдання. Нехай сам застібає гудзики, зав’язує і розв’язує шнурки і вузлики. До речі, наочні посібники для цього ви можете придбати в магазинах або виготовити самостійно, наприклад, зшити черепаху, розташувавши на її панцирі різні застібки: пряжки, кнопки, косички, шнурки.

Спочатку розминка …

  1. Стискайте пальці в кулак, потім розтискайте їх. Спочатку робіть це одночасно обома руками, потім по черзі кожною рукою.
  2. Вигинайте і прогинайте кисті рук одночасно і по черзі.
  3. «Замок». Переплетіть пальці, стисніть долоні.
  4. «Сонячні промені». Складіть долоні і розставте в сторони пальці.
  5. «НОЖИЦІ». Розведіть пальці в сторони, потім зведіть їх разом. Спочатку однією, потім іншою рукою і обома руками разом.
  6. «Пальчики вітаються». Подушечки пальців по черзі торкаються до великого пальця (спочатку права рука, потім ліва, потім одночасно).
  7. Поплескуйте кистями рук по столу по черзі і одночасно.
  8. Постукуйте пальцями по столу обома руками і по черзі.
  9. По черзі піднімайте і опускайте пальці : кисті рук лежать на столі.
  10. Імітуйте гру на піаніно.
  11. «Чоловічки бігають» за допомогою вказівного і середнього пальців.
  12. «Футбол». Забивайте кульки одним, потім двома пальцями.

… потім масаж

  1. Натисніть чотирма сильно стиснутими пальцями однієї руки на підставу великого пальця, потім на середину долоні.
  2. Розітріть долоні (вгору – вниз).
  3. Розітріть бічні поверхні зчепленими пальцями.
  4. Розітріть долоні олівцем, затиснутим між ними.

17 . Покладіть між долонями волоський горіх і робіть кругові рухи.

… а тепер великі ігри

Будь-який невеликий віршик, потішку чи пісеньку можна «перекласти на пальці», тобто придумати нескладні рухи для пальчиків, які потім можна поступово ускладнювати.

Бабуся окуляри одягла і онучку допомогла.

(Зобразити великим і вказівним пальцями кільця-окуляри.)

Добре, якщо ігри на розвиток мілкої моторики рук ви будете супроводжувати читанням народних віршів та потішок: заняття будуть веселіші, дитина зможе розвинути вміння слухати і розуміти почуте, вчитиметься сприймати ритм мови.

Батьки повинні пам’ятати, що першою ознакою недорозвинення мови у дитини є уповільнений темп розвитку мовлення. Чим раніше батьки, лікар-педіатр, вихователь помітять у дитини симптоми недоліків мовлення, тим ефективнішою буде допомога. Дитина, що має проблеми, як ніхто, потребує емоційної підтримки і кваліфікованої допомоги. У зв’язку з цим:

  • не вважайте свою дитину хворою, неповноцінною, гіршою за інших дітей-однолітків;
  • не карайте її, не насміхайтесь з неї і не дозволяйте принижувати її;
  • не порівнюйте її з іншими дітьми, які добре розмовляють, читають, пишуть;
  • вселяйте в неї віру, надію, що все буде гаразд;
  • намагайтеся якомога раніше помітити і зрозуміти проблеми своєї дитини;
  • своєчасно звертатися до спеціалістів (логопеда, психолога, вихователя, дефектолога);
  • якомога частіше кажіть дитині, що ви її любите;
  • і зробите все, щоб цей недолік ліквідувати;
  • висловлюйтесь чітко і грамотно;
  • не падайте духом, якщо швидких змін ви не помітите;
  • вірте в свої сили і сили своєї дитини.
  • демонструйте спокійну поведінку;
  • завжди розмовляйте з дитиною чіткою правильною мовою;
  • не обговорюйте виховний процес в присутності дитини;
  • будуйте стосунки з дитиною на взаєморозумінні і взаємодопомозі;
  • не сваріть дитину за неправильно вимовлене слово;
  • організовуйте чіткий режим дня та занять;
  • підтримуйте тісний зв’язок з логопедом, психологом, учителем;
  • виконуйте всі інструкції, поради, які надає спеціаліст вашій дитині;
  • використовуйте систему заохочень, підтримки і винагород;
  • проводьте всією родиною якомога більше часу;
  • перетворюйте заняття в гру;
  • заохочуйте дитину до спілкування з однолітками;
  • знайдіть шляхи і методи для допомоги своїй дитині.

Не гайте часу і ваші зусилля будуть винагородженні !

  • Працюючи над подоланням мовленнєвих порушень у дітей,пам’ятайте, що не тільки мова батьків,а й жести,емоційність мають велике значення,бо створюють певний настрій у дитячій аудиторії.
  • Частіше проводьте пальчикові ігри-забави,масаж долоньок,вправи на розвиток загальної моторики тіла.
  • Супроводжуйте всі дії словами,коментуйте навколишній світ,промовляйте слова чітко,доброзичливо.
  • Розвивайте розуміння мови,використовуйте прості інструкції,спирайтеся на те, що дитині доступно.
  • Співайте з дітьми,танцюйте з ними,коментуйте ігри.
  • Створюйте бажання копіювати дорослих у їх діях,рухах учинках.
  • Частіше розповідайте, читайте казки, віршики, забавлянки.
  • Доповнюйте з дитиною кінцівки слів, казочок, віршиків.

Спілкуючись із дітьми вдома,батьки повинні виявляти зацікавленість до всього,чого навчають малят в дитячсму закладі,підтримувати, заохочувати.

Головне для людини – мати мету і прагнути її досягти, а цьому треба вчити з дитинства. Можна всьому навчитись , якщо захотіти.

Пам’ятайте девіз педагогічного оптимізму: “Це ж просто, в тебе все вийде! Той, хто впевнений у собі, у своїх силах, багато може зробити для себе і для людей. Не кажи – не вмію, а кажи – навчусь!”

Шановні  батьки!.Сім’я може і повинна бути дієвим помічником і спільником дитячого садка в подоланні мовленнєвих порушень у дітей..

Пам’ятайте: лише Ви і Ваша віра в сили і здібності дитини можуть допомогти їй подолати мовні проблеми. Активно радійте успіхам малюка, частіше хваліть його, помічайте найменші досягнення!

 

ПРАКТИКУМ

“МОВЛЕННЄВІ ІГРИ ДЛЯ ДІТЕЙ З ПОРУШЕННЯМ МОВЛЕННЯ”

Підготувала: вчитель – логопед Скотаренко О.В.

 

ЛОГОПЕДИЧНІ ІГРИ ТА ВПРАВИ

 

Ігри та вправи на розвиток слухової уваги, сприймання, пам’яті

“Що ти почув?”. Дитина тихо сидить на ігровому майданчику чи в кімнаті. Запропонуйте заплющити очі й послухати вулицю. Через деякий час дозвольте розплющити очі, та розпитайте дитину про її враження. Можливо вона почула гудок машини або сміх дітей, можливо – голос пташки чи ваше дихання і т.д.

“Де плескали в долоні?”. Дитина стоїть посеред кімнати з заплющеними очима. Ви тихенько станьте в будь-якому кутку кімнати, та плесніть в долоні. Дитина, не відкриваючи очі повинна вказати напрямок, звідки вона почула сплеск.

“Вгадай, хто покликав”. В цій грі беруть участь не менше 3 дітей або членів сімўї. Дитина стоїть посеред кімнати з заплющеними очима. Хто-небудь з іших гравців повинен покликати її. Дитина відгадує, хто саме її покликав.

“Доручення”. Дитина сидить на відстані 5-6 м від дорослого . У вас на столі покладені різні іграшки. Ви чітко, середньої сили голосом звертається до дитини: “Візьми м’ячик і поклади його на килим” або: “Візьми зайчика і посади його на стілець” і т.д. Потім даєте завдання вже тихим голосом.

“Ехо”. Дитина тихо сидить на ігровому майданчику чи в кімнаті. Ви пропонуєте їй слухати уважно, та повторювати за вами слово. Важливо навчити дитину вслуховуватися в звучання слів, тому намагайтеся говорити слова неголосно, пошепки. Необхідно дотримуватись принципу від простого до складного: насамперед добирати слова, не схожі за звуковим складом (Аня, кіт, стрибай, веселий, швидко), а потім – близькі за звучанням, але різні за змістом (Оля, Коля, сам, там, син, лин).

“Запам’ятай слова”. На столі під серветкою лежать предметні картинки або іграшки. Ви пропонуєте дитині послухати два-три слова-назви, запам’ятати їх, а потім знайти на столі відповідні картинки (іграшки).

“Слухаємо музику”. Дуже велике значення для розвитку слухового сприймання має слухання музики. Тому рекомендується проводити , так звані, музичні хвилинки. Під час них ви пропонуєте дитині сісти або лягти на килим, бажано з заплющеними очима, що допомагає розслабитися і не реагувати на зорові подразники, а зосередити свою увагу на джерело звуку.

 

Ігри та вправи на розвиток фонематичного сприймання

“Впіймай звук!”. Поясніть дитині, що ви будете вимовляти різні звуки, а їй потрібно буде плеснути в долоні – “впіймати звук”, коли вона почує певний звук. Необхідно дотримуватись принципу від простого до складного:

– звук [а] серед у, у, а, у;
– звук [а] серед о, а, і, о;
– звук [і] серед и, е, і, и;
– звук [с] серед л, н, с, п;
– звук [с] серед ш, ж, ч, с і т.д.

 

“Повтори!”. Запропонуйте дитині повторити за вами склади
– та-та-да – пі- пи – ат-от
– па-па-ба – мі-ми – ум-ом
– ка-ка-га – ді-ди – іт-ит
– ва-ва-фа – кі-ки – ек-єк

 

“Ланцюжок слів”. Запропонуйте дитині повторити за вами ряди слів, різних за значенням, але схожих за звуковим складом:
– мак, лак, так, бак;
– тачка, качка, дачка;
– сік, вік, тік, бік;

 

“Назви слово!”. Запропонуйте дитині вибрати серед інших слів, та назвати лише те, яке починається на певний звук:
– на звук [а] серед слів Аня, Оля, Ігор, осінь, айстра;
– на звук [і] серед слів іграшки, овочі, автобус, Іра;
– на звук [б] серед слів мак, банка, танк, бочка.

 

“Знайди спільний звук!”. Запропонуйте дитині визначити, який однаковий звук є в декількох різних словах. При вимовлянні слів чітко виділяйте даний звук силою голосу, наприклад: “о-о-о-осінь”, “о-о-о-окунь”, “о-о-о-овочі”

 

– Оля, осінь, овочі, окунь – [о]
– Сад, суп, сумка, ніс, лис – [с]
– Аня, агрус, акула, автобус – [а]
– Маша, мак, мама, сом – [м]

 

Ігри та вправи на розвиток дихання

“Забий м’яч у ворота”. Запропонуйте дитині подути на ватний чи паролоновий мячик, так, щоб він покотився у ворота (їх можна зробити з дроту, або намалювати). Повітряний струмінь повинен бути плавним, повільним, безперервним.

 

“Язичок-футболіст”. Як і в попередній вправі треба забити мяч у ворота, але тепер з допомогою язика. Дитина повинна посміхнутися та покласти широкий язик на нижню губу, і, неначе вимовляючи звук [ф] дути на кінчик язика.

 

“Літак”. На кінчик носа покласти шматочок паперу або вати. Відкрити рот, широкий язик покласти на верхню губу, бокові краї язика притиснуті. Повітряний струмінь виходить посередині язика. Дитина повинна сильно подути, так, щоб “літак” полетів вгору.

 

“Пелюстки”. Покладіть на долоню справжні або вирізані з паперу невеличкі пелюстки квітки. Запропонуйте дитині подути, щоб пелюски злетіли з вашої долоні.

 

“Кораблик”. Налийте у миску воду. Зробіть паперовий або пенопластовий кораблик, та покладіть його на воду. Запропонуйте дитині подути на кораблик спочатку довгим струменем повітря, наче вимовляючи зхвук “ф”, а потім преривчасто, наче вимовляючи звук “п-п-п-п”.

 

 

Ігри та вправи на подолання заікання

Вправи для зняття м’язової напруги

При заіканні часто напружені м’язи обличчя, губ, язика, пальців рук. Дуже важливо навчити дитину м’язовому розслабленню під час мовлення. От деякі вправи, що допоможуть дитині розслабитися.

 

«Пташка махає крильцями». Підняти руки нагору, і виконувати махи руками.

 

«Допоможемо мамі» Помахати розслабленими кистями рук біля підлоги, імітуючи полоскання білизни. Стати рівно, розвести руки в сторони до рівня плечей і «упустити» розслаблені руки у вихідне положення.

 

«Стряхнемо водичку з рук». Струснути розслабленими кистями рук, начебто струшуючи краплі води. Нахилити голову вперед, назад, праворуч, ліворуч, а потім виконати декілька кругових обертів головою спочатку в одну сторону, потім в іншу. Повільно покачати розслабленими руками з боків тулуба назад.

 

«Кулачки-силачі». Пальці рук під рахунок до 5 із силою зжати в кулачки, на рахунок 5 розтиснути, струснувши кисті рук, при цьому зосередити увагу дитини на тім, як пальчикам приємно відпочивати.

 

Вправи для розвитку мовного дихання

Майже у всіх дітей, що заікаються порушене мовленнєве дихання. Під час корекційної роботи з усунення заікання важливо навчити дитину говорити не поспішаючи, на видиху. Тому важливе місце в роботі займуть вправи для розвитку правильного мовного дихання.

 

«Кулька». Цю вправу бажано робити спочатку лежачи (щоб дитина повністю розслабилася), а потім сидячи чи стоячи. Вдих через злегка відкритий рот (живіт надувається, як кулька, плечі не піднімати). Видих через вільно відкритий рот, неначе кулька повільно здувається. Рух живота контролюється рукою. Цю ж вправу повторити з подовженим видихом на звуки (А, О, У, И). Видих під час вимови цих звуків повинен бути спокійним і безперервним.

 

«Задуй свічку». Короткий спокійний вдих носом, потім пауза (затримати дихання на 1-2 сек.) і довгий безперервний видих через ледве зімкнуті губи з промовлянням «пф», начебто гасячи свічку (дути можна на пальчики).

 

«Літак». Покладіть дитині на долонь маленький шматочок ватки чи паперу. Тримаючи долоню з ваткою на рівні рота, дитина повинна подути на «літак», щоб він полетів. Чим далі полетіла ватка, тим краще дитина зробила вдих і видих.

 

«Нюхаємо квіточку». Навички правильного вдиху і видиху добре відпрацьовувати на таких вправах: дати дитині понюхати квітку, духи, фрукти.

 

«Усі мовчать». Зробити вдих, а видихнути на звук “з”, доторкнувшись вказівним пальцем до губ, неначе попросити тиші.

 

«Де дзвенить комарик?» Дитина, сидячи на стільці, одночасно з поворотом тулуба праворуч-ліворуч робить довгий видих на звук з-з-з-з.

 

«Гарячий чай». У дитини в руках чашка, дитина робить вдих носом , а на видиху дує в чашечку, вимовляючи пошепки ф-ф-ф-ф, начебто студить гарячий чай.

 

«Кораблик». Налийте в миску води, покладітьте на воду паперовий кораблик, і запропонуєте дитині “допомогти” кораблику переплисти на іншу сторону миски. Дитина робить вдих носом, а на видиху вимовляє «пф» і дує при цьому на кораблик. Чим дужчий повітряний струмінь, тим далі попливе кораблик.

 

Вправи для розвитку голосу

Важливо проводити також вправи для розвитку голосу. Такі ігрові вправи необхідно проводити на добре знайомих дітям звуконаслідуваннях. Під час занять необхідно стежити за тим, щоб усі звуконаслідування дитина вимовляла на видиху.

 

«Аня співає пісеньку». А-а-а, а-а-а.
«Гуде потяг». У-у-у, у-у-у.
«Болить зуб». О-о-о, о-о-о.
«Пароплав гуде». И-и-и, и-и-и.
«Жабенята посміхаються” І-і-і, і-і-і.
«Заблукали в лісі». Ау-ау-ау-ау.
«Малюк плаче». Уа-уа-уа-уа.
«Пісенька водички». С-с-с-с.
«Пісенька комарика». З-з-з-з.
«Пісенька вітру». В-в-в.
«Гріємо ручки». Х-х-х-х.
«Стукають підбори ». К-к-к-к.
«Граємо на барабані». Д-д-д-д.
«Гусак сичить», «Кулька сдувається». Ш-ш-ш-ш.
«Жук дзижчить». Ж-ж-ж-ж.
«Зозуля кує». Ку-ку, ку-ку.
«Гусак». Га-га-га.
«Корова». Му-му-му.

 

Проспівування на одному видиху звукової доріжки а-о-у-и-е (один звук плавно переходить в інший, і кожний тягнеться не менше 2 сек.);

 

Проспівування на одному видиху звукової доріжки зі зміною висоти і сили голосу (пошепки, тихо, голосно, тоненьким голоском, грубим голосом);

 

Проспівування звуку А на видиху (зробили глибокий вдих, надули животик, плечі не піднімаються, на видиху співаємо «А-а-а-а-а-а-а!»)

 

Проспівування простої мелодії (наприклад, «У лісі, лісі темному, де ходить хитрий лис, росла собі ялинонька, і зайчик з нею ріс…») на звук М чи У. Тобто, дитина робить глибокий вдих, надуває животик, а потім, на безперервному видиху, начебто наспівує тільки мелодію пісеньки («м-м-м-м м-м-м-м…»);

 

Вправи для розвитку координації мовлення з рухами

Велике значення для нормалізації темпу і ритму мовлення має виконання спеціальних вправ спрямованих на розвиток координації мовлення з рухами.

 

«Машина». Бі-бі-бі гуде машина, (ритмічно плескати в долоні)
Не поїду без бензину. (ритмічно тупотіти ногами)

«Дощик». Дощик, дощик, крап-крап-крап, (вказівним пальцем правої руки стукати по лівій долоні)
Мокрі всі доріжки.
Нам не можна йти гуляти, («погрозити» вказівним пальчиком)
Ми промочимо ніжки. (ритмічно потупати ногами)

 

«Листочки». Листочки над нами кружляють, (руки підняти нагору, махати кистями рук)
Листочки на землю лягають. (присісти)
Вони з височині злетіли, (піднятися і потягнуться на носочках)
Листочки кружляти хотіли. (плавні рухи руками праворуч, ліворуч)

 

Артикуляційна гімнастика

Мета артикуляційної гімнастики – розвиток рухливості органів мовленнєвого апарату, відпрацювання правильних, повноцінних рухів артикуляційних органів необхідних для правильної вимови звуків. Артикуляційну гімнастику бажано проводити щоденно, відводячи на неї від 5 до 15 хвилин, в залежності від віку дитини. Не перевантажуйте дитину, не вимагайте від неї виконання всіх вправ під час одного заняття.

Перед початком роботи Вам необхідно показати дитині вправу та пояснити її виконання. Для того, щоб дитини проявила цікавість до артикуляційної гімнастики, її слід проводити в ігрові формі. Наприклад: “Язичок живе у своєму будиночку – ротику. Як і в будь-якому будинку у ньому теж є свої дверцята – це губи і зуби. Подивись, як я можу відчиняти і зачиняти дверцята у своєму будиночку, а тепер спробуй ти. Язичок дуже веселий і любить перетворюватися на різні речі (вправи “Лопаточка”, “Чашечка”, “Голочка”, “Трубочка”, “Гірка”). А ще він, як і всі діти любить гратися – гойдатися на гойдалці вгору-вниз, вгору – вниз (вправа “Гойдалка”), грати в хованки (вправи “Змійка”, “Годинник”). Та, мабуть, як і ти він великий ласун, любить поласувати чимось смачненьким (Вправа “Смачне варення”). А як швидко він вміє скакати на конячці  (Вправа “Конячка”)!”
Виконувати артикуляційну гімнастику слід перед дзеркалом, щоб дитина бачила і Ваше обличчя і своє, та могла контролювати виконання вправ.
Частіше хваліть дитину, викликайте позитивний настрій при виконанні артикуляційної гімнастики. Ні в якому разі не сваріть дитину, якщо у неї щось не виходить, або виходить не вірно, це може призвести до того, що дитина взагалі відмовиться виконувати вправи. Звичайно, спочатку дитині буде важко, але через деякий час Ви помітите, що рухи стали вже менш напруженими та чіткими.

  1.      „Лопаточка”. Широкий язик висунути, розслабити, покласти на нижню губу. Слідкувати, щоб язик не тремтів. Утримувати 10-15 с.
    2. „Неслухняний язичок”. Широкий язик покласти на нижню губу та промовляти “пя-пя-пя”, неначе похлопувати свій “неслухняний язичок” верхньою губою.
    3. „Чашечка”. Рот широко відкрити. Широкий язик підняти угору. Потягнутися до верхніх зубів, але не торкатися їх. Утримувати в такому положенні 10-15 с.
    4. „Голочка”. Рот відкрити. Язик висунути далеко вперед, напружити його та зробити вузьким. Утримувати в такому положенні 15 с.
    5. „Гірка”. Рот відкрити. Бокові краї язика притиснути до верхніх кутніх зубів. Кінчиком язика доторкнутися до нижніх передніх зубів. Утримувати в такому положенні 15 с.
    6. „Трубочка”. Висунути широкий язик. Бокові краї язика завернути угору. Подмухати в отриману трубочку. Виконувати в повільному темпі 10-15 разів.
    7. „Годинник”. Висунути вузький язик. Тягнутися язиком поперемінно праворуч – ліворуч. Рухати язиком з куточка рота в повільному темпі під лічбу. Виконати 10-15 разів.
    8. „Конячка”. Присмоктати язик до піднебіння, клацнути язиком. Клацати повільно, сильно. Розтягувати під’язикову зв’язку. Виконати 10-15 разів.
    9. „Грибок”. Відкрити рот. Присмоктати язик до піднебіння. Не відриваючи язик від піднебіння сильно відтягнути вниз нижню щелепу. Зробити 10-15 разів. На відміну від вправи „Конячка” язик не повинен відриватися від піднебіння.
    10. „Гойдалка”. Висунути вузький язик. Тягнутися язиком почергово спочатку до носа, потім до підборіддя. Рот при цьому не закривати. Вправа проводиться під лічбу 10-15 разів.
    11. „Смачне варення”. Висунути широкий язик, облизати верхню губу та заховати язик у глиб рота. Повторити 10-15 разів.
    12. „Змійка”. Рот широко відкрити. Язик сильно висунути уперед, напружити, зробити вузьким. Вузький язик максимально висунути вперед та заховати у глиб рота. Рухати язиком в повільному темпі 10-15 разів.
    13. „Маляр”. Висунути язик, рот трохи відкрити. Облизувати спочатку верхню, а потім нижню губу по колу. Виконати 10-15 разів, змінюючи напрям.

 

Пальцева моторика рук

Формування правильної вимови у дітей – це складний процес, дитині потрібно навчитися керувати своїми органами мовлення, сприймати зверненне до неї мовлення, здійснювати контроль за мовленням оточуючих та власним. В роботі з дітьми (а особливо з тими, що вже мають порушення мовлення) велику увагу необхідно приділяти розвитку функції дрібних м’язів рук. Рухи рук тісно пов’язані з мовленням, вони є одним з факторів його формування.

Зв’язок рухів руки з мовленням був відмічений ще в 1928 році. Пізніше, на основі спеціально проведених дослідів було висунуто думку про те, що рухи пальців рук стимулюють розвиток центральної нервової системи і прискорюють розвиток мовлення дитини.
Тренування рухів пальців рук дітей покращує не тільки рухові можливості дитини, а й розвиток психічних і мовних навичок. У свою чергу, формування рухів руки тісно пов’язано з розвитком рухового аналізатора і зорового сприймання, різних видів чутливості, просторового орієнтування, координації рухів та ін.
Рівень розвитку дрібної моторики – один з показників інтелектуальної готовності до шкільного навчання. Недарма в багатьох школах України існують, так звані, співбесіди, тестування під час яких серед інших завдань дитині пропонуються завдання на визначення рівня розвитку дрібної моторики. Дитина, що має високий рівень розвитку дрібної моторики, вміє логічно мислити, в неї достатньо розвинуті пам’ять, увага, зв’язне мовлення.
Недостатній розвиток зорового сприймання, уваги та, зокрема, дрібної моторики, призводить до виникнення негативного ставлення до навчання.
Саме тому робота з розвитку дрібної моторики повинна починатися задовго до вступу у школу. Батьки, які приділяють певну увагу вправам, іграм, різноманітним завданням на розвиток дрібної моторики та координації рухів руки вирішують одночасно декілька проблем: по-перше, впливають на загальний інтелектуальний розвиток дитини, по-друге, покращують розвиток мовлення малюка, по-третє, готують його до оволодіння навичок письма.
З самого раннього віку необхідно починати роботу з розвитку дрібної моторики. Вже в ранньому дитинстві можна виконувати масаж пальчиків, впливаючи тим самим на активні точки, які пов’язані з корою головного мозку. В ранньому та молодшому дошкільному віці необхідно виконувати прості вправи, які супроводжуються віршованим текстом (наприклад “Сорока”), не забувати про розвиток елементарних навичок самообслуговування: застібання та розстібання ґудзиків, зав’язування шнурків і т. п. і, звичайно, в старшому дошкільному віці робота з розвитком дрібної моторики та координації рухів руки має стати важливою частиною підготовки до школи.
Пам’ятайте, що малюкам пропонуються вправи у спрощеному варіанті, доступні їх віку. Більш старшим дітям завдання можна ускладнювати.
Робота з розвитку дрібної моторики повинна проводитись регулярно, адже саме тоді буде досягнений вагомий ефект від цих спеціальних вправ. Завдання з розвитку рухів пальців рук повинні приносити дитині радість, не повинні викликати перевтомлення. Велике значення в цих іграх-вправах має текст. Він має бути веселим, доступним для дітей даного віку. Необхідно пояснювати значення тих чи інших рухів чи положень пальців, зацікавлювати дітей у виконанні цих рухів, створювати сприятливий емоційний настрій.
Щоб сприяти розвитку пальців рук і тим самим розвивати мовлення вашої дитини, можна запропонувати малюкам наступні завдання:

Розминати пальцями пластилін, глину.
Катати по черзі кожним пальчиком камінці, намистинки, шарики.
Нанизувати намистинки на тоненьку стрічку, робити намисто.
Стискати та розтискати кулачки.
Робити м’які кулачки, які можна легко розжати і в які дорослий може просунути свої пальці; та міцні, які не розтиснеш.
Двома пальцями руки (вказівним та середнім) “ходити” по столу, спочатку повільно, а потім швидко, наче вони біжать. Вправа проводиться спочатку правою, а потім лівою рукою.
Показувати окремо тільки по одному пальчику.
Барабанити, постукувати всіма пальцями обох рук по столу.
Махати в повітрі тільки пальцями, не рухаючи долонею.
Плескати в долоні тихо і голосно, в різному темпі.
Нанизувати великі ґудзики на нитку.
Зав’язувати вузлики на мотузці.
Застібати ґудзики, гачечки, замочки, закручувати кришки, заводити механічні іграшки.
Закручувати шурупи, гайки.
Ігри з конструктором, мозаїкою, кубиками.
Складання матрьошок.
Малювання у повітрі.
Ігри з піском, водою.
Малювати, розфарбовувати, штрихувати.
Різати ножицями.

Важливою частиною роботи з розвитку дрібної моторики є пальчикова гімнастика. Ці ігри дуже емоційні, їх можна проводити повертаючись з дитячого садка, сидячи в черзі до лікаря, у транспорті та, звичайно, вдома. Вони дуже захоплюючі і сприяють розвитку мовлення та творчої діяльності. “Пальчикові ігри” начебто відтворюють реальність навколишнього світу – предмети, тварин, людей, їх діяльність, явища природи. В ході “пальчикових ігор” діти, повторюючи рухи дорослих активізують моторику рук та мовлення.
“Пальчикові ігри” – це інсценування яких-небудь рифмованих розповідей, казок з допомогою пальчиків. Багато ігор потребують участі обох рук, що дає можливість дітям орієнтуватися в поняттях “праворуч”, “ліворуч”, “вгору”, “вниз” і т.п. На початку та вкінці гри необхідно включати вправи на розслаблення, щоб зняти зайве напруження у м’язах. Це може бути поглажування від кінців пальців до долоні, легке потрушування, помахування руками.

Моя сім’я

Цей пальчик – мій дідусь,
Цей пальчик – моя бабуся,
Цей пальчик – мій татусь,
А оцей – моя матуся,
Ну, а цей маленький – я,
Ось уся моя сім’я (Почергове згинання пальчиків починаючи з великого)

 

Хованки

 Пальці в хованки всі грались
Ось так, ось так,
В кулачки всі заховались,
Ось так, ось так. (Ритмічно згинати та розгинати пальці, покрутити кулачком)

 

Сорока

 Сорока білобока
Кашу варила
Діточкам давала.
Цьому дала,
Цьому дала,
Цьому дала,
Цьому дала,
А цьому не дала:
Ти дрова не рубав
І води нам не давав,
Ти і піч не натопив
І нічого не поїв. (Вказівним пальцем правої руки водити по долоні лівої. Згинати почергово кожний палець, крім мізинця. Згинати і розгинати всі пальці в ритмі потішки)

 

Зайці

 Скаче зайчик перший
Під високою сосною,
А під другою сосною,
Скаче зайчик другий. (Вказівний і середній пальці правої руки підняті вгору, всі інші випрямлені і з’єднані. Долонею правої руки тримати вертикально вгору. Пальці широко розставлені. І так само іншою рукою)

 

Соління капусти

 Ми капусту порубали,
Свіжу моркву натирали,
Ми капусту посолили,
З неї соку надушили. (Різки рухи прямими кистями рук, пальці з’єднані, долоні прямі. Почергові рухи рук до себе і від себе. Пальці стиснуті в кулаки. Кінчики пальців обох рук зібрані разом, імітуємо посипання сіллю. Інтенсивно стискаємо пальці обох рук в кулаки)

 

Коза і козенята

 Іде коза рогата,
Коза бородата,
Козенятко спішить,
Дзвоником дзвенить. (Вказівний і мізинець правої руки вгору. Інші притиснути до долоні. Вказівний і мізинець палець вгору. Пальці долоні прямі, з’єднані з великим, опущені до низу)

 

Замок

На дверях замок висить,
Ми його відкриєм вмить.
Постукали, покрутили
І легесенько відкрили. (Ритмічні швидкі з’єднання пальців обох рук в замок. Пальці зціплені в замок, руки тягнуться в різні сторони. Рухи зціпленими пальцями від себе, до себе. Пальці зціплені біля долонею постукують один одного. Пальці розціплюються, долоні в сторони.)

 

 

ПРАКТИКУМ

“ВИКОРИСТАННЯ ЗДОРОВ’ЯЗБЕРІГАЮЧИХ ТЕХНОЛОГІЙ В КОРЕКЦІЙНІЙ РОБОТІ З ДІТЬМИ, МАЮЧИХ МОВЛЕННЄВІ ПОРУШЕННЯ”

 

Підготувала: вчитель – логопед Скотаренко О.В.

Використання здоров’язберігаючих технологій в діяльності логопеда стають перспективним засобом корекційно-розвиваючої роботи з дітьми, що мають порушення мовлення. Ці методи роботи належать до числа ефективних засобів корекції, все частіше застосовуваних в спеціальній педагогіці та допомагають досягненню максимально можливих успіхів у подоланні не тільки мовних труднощів, але і загального оздоровлення дітей молодшого шкільного віку. На тлі комплексної логопедичної допомоги здоров’езберігаючі технології, не вимагаючи особливих зусиль, оптимізують процес корекції мовлення дітей-логопатов і сприяють оздоровленню всього організму дитини. Ефект їх застосування залежить від професійної компетенції педагога, вміння використовувати нові можливості, включати дієві методи в систему корекційно-розвивального процесу, створюючи психофізіологічний комфорт дітям під час занять, що передбачає «ситуацію впевненості у своїх силах”. Крім того, альтернативні методи і прийоми допомагають організовувати заняття цікавішими та різноманітнішими. Таким чином, терапевтичні можливості здоров’язберігаючих технологій сприяють створенню умов для мовленнєвого висловлювання та сприйняття.

На логопедичних заняттях я використовую як традиційні, так і нетрадиційні прийоми здоров’єзбережувальної технології, серед яких:

  • Організація раціональної рухової активності: дихальна, артикуляційна та пальчикова гімнастика, гімнастика для очей, масаж і самомасаж, фізкультхвилинки та ін.
  • Застосування психологічних та психопрофілактичних засобів та методів, що включають в себе психогимнастику: ігри та вправи на розвиток емоційної сфери, музикотерапію, релаксаційні вправи та етюди, рухливі і сюжетно-рольові ігри, створення сприятливого психологічного клімату з переважанням позитивних емоцій, навчання дітей прийомам м’язового розслаблення.

Недоліки мовлення дітей тісно пов’язані з порушенням розвитку дрібної моторики, зокрема м’язів кисті руки. Саме тому вправи на розвиток «ручної умілості» займають значне місце на логопедичних заняттях. Тренування тонких, координованих рухів пальців і кисті рук є найважливішим чинником, що стимулює мовленнєвий розвиток дитини, сприяє покращенню артикуляційних рухів, підготовці руки до письма.

На своїх логопедичних заняттях використовую деякі види масажу і самомасажу: мови, вушних раковин, обличчя, кистей рук. Масаж надає загальнозміцнюючу дію, підвищує тонус, еластичність і скорочувальну здатність м’язів. Він стимулює діяльність нервових центрів. Під впливом масажу в рецепторах шкіри і м’язах виникають імпульси, які досягають кори головного мозку, надають тонізуючу дію на центральну нервову систему, в результаті чого підвищується її регулююча роль щодо роботи всіх систем і органів.

Діти на заняттях навчаються таким прийомам самомасажу, як погладжування, розтирання, розминання, активні і пасивні рухи.

Для досягнення найкращих результатів у роботі з постановки звуків, щоб процес був більш цікавим і захоплював дітей, застосовую такий метод як биоэнергопластика – це співдружня взаємодія руки і мови (сполучена гімнастика). Це справляє надзвичайно благотворний вплив на активізацію інтелектуальної діяльності дітей, розвиває координацію рухів і дрібну моторику, відзначаються позитивні структурні зміни в організмі: синхронізується робота півкуль головного мозку, розвиваються здібності, поліпшуються увагу, пам’ять, мислення, мова. Застосування биоэнергопластики ефективно прискорює виправлення дефектних звуків у дітей зі зниженими та порушеними кинестетическими відчуттями, так як працює долоня багаторазово підсилює імпульси, що йдуть до кори головного мозку від мови. Синхронізація роботи над мовленнєвою і дрібною моторикою вдвічі скорочує час занять, не тільки не зменшуючи, але навіть посилюючи їх результативність. Вона дозволяє швидко прибрати зорову опору – дзеркало і перейти до виконання вправ за відчуттями.

Крім вправ для кистей і пальців рук, на своїх заняттях використовую гімнастику для очей. Ці вправи сприяють розвитку концентрації уваги, забезпечують міжполушарову взаємодію, навички вольової регуляції, уміння керувати рухами і контролювати свою поведінку.

Так як більшість дітей з мовними порушеннями потребують регулювання психічних процесів збудження і гальмування, то на заняттях я застосовую таку форму навчання, як малювання пальцями. Цей процес малювання впливає на емоційний стан, дихальну функцію і психіку, розвиває мовлення і готує руку до листа.

Рухова діяльність ігрового характеру (фізкультхвилинки, психогімнастика, ігрові вправи з поперемінним м’язовим напруженням і розслабленням та ін) викликають позитивні емоції у дітей. Рухова активність як переключення на нову діяльність забезпечує активний відпочинок, підвищує працездатність, попереджає перевтому, сприяє розвитку рухливості нервових процесів, створює у дітей врівноважене нервово-психічний стан.

Для занять я підбираю динамічні паузи з використанням вправ, синхронізують роботу півкуль, сприяють поліпшенню запам’ятовування, підвищують стійкість уваги. В процесі проведення фізкультхвилинок, під час яких рухи поєднуються зі словом, природно і ненав’язливо коригує поведінку дітей, розвивається м’язова активність, коригуються недоліки мовлення, активізується наявний словниковий запас, вміло підібрані нескладні вірші, лічилки, чистоговорки , відпрацьовуються поставлені звуки, закріплюється лексичний матеріал.

Дотримуючись здоров’езберігаючи прийоми на логопедичних заняттях, я не можу забути про корекцію психоемоційної сфери дошкільників. Тому на своїх заняттях я намагаюся створити позитивний емоційний фон, використовую музику і шумові ефекти (шум моря, лісу, вітру, спів птахів, голоси тварин і т. д).

Таким чином, в результаті використання прийомів здоров’язберігаючих технологій на логопедичних заняттях: підвищується здатність до навчання, покращуються увагу, сприйняття; діти вчаться бачити, чути, міркувати; коригується поведінка і долаються психологічні труднощі;  знімається емоційна напруга та тривожність; розвивається здатність до переносу отриманих навичок при вивченні предметного матеріалу.

Комплекси дихальної гімнастики

КОМПЛЕКС 1

  1. Годинник

Годинник вперед йдуть,
За собою нас ведуть.
І. п. – стоячи, ноги злегка розставлені.
1 – змах руками вперед – «тік» (вдих);
2 – змах руками назад – «так» (видих).

  1. Півник

Крилами змахнув півень,
Всіх нас розбудив він раптом.
І. п. – о. с.
1 – підняти руки в сторони (вдих);
2 – плескати руками по стегнах «ку-ка-ре-ку» (видих).

  1. Насос

Накачаем ми води,
Щоб поливати квіти.
1 – нахил тулуба в праву сторону (вдих);
2 – руки ковзають, при цьому голосно вимовляти звук «с-с-с» (видих).

  1. Семафор

Самий головний на дорозі,
Не буває з ним тривоги.
І. п. сидячи, ноги зрушити разом.
1 – піднімання рук в сторони (вдих);
2 – повільне опускання з тривалим видихом і вимовленням звуку «з-з-з» (видих).

  1. Дихання

Тихо-тихо ми подихаємо,
Серце ми своє почуємо.
І. п. – о. с.
1 – повільний вдих через ніс, коли грудна клітка почне розширюватися – припинити вдих і зробити паузу тривалістю 4 сек;
2 – плавний видих через ніс.

  1. Дихання

Подихай однією ніздрею,
І прийде до тобі спокій.
І. п. – о. с.
1 – праву ніздрю закрити вказівним пальцем пр. руки, лівою ніздрею робити тихий, тривалий вдих;
2 – як тільки вдих закінчено, відкрити пр. ніздрю, а ліву закрити вказівним пальцем лев. руки. Через праву ніздрю робити тихий тривалий видих з максимальним звільненням від повітря легенів і підтягуванням діафрагми максимально вгору

КОМПЛЕКС 2

  1. Гуси летять

Гуси високо летять.
На дітей вони дивляться.
І. п. – о. с.
1 – підняти руки в сторони (вдих);
2 – руки опустити вниз зі звуком «р-у-у» (видих)

  1. Їжачок

Їжачок добрий, не колючий,
Подивися навколо трохи краще.
І. п. – о. с.
1 – поворот голови вправо – короткий галасливий вдих носом;
2 – поворот голови вліво – видих через напіввідкриті губи. (8 разів.)

 

  1. Регулювальник

Вірний шлях він нам покаже,
Повороти все вкаже.
І. п. – ноги на ширині плечей.
1 – права рука вгору, ліва рука в сторону (вдих через ніс);
2 – ліва рука вгору, права рука в сторону (видих з вимовленням звуку «р-р-р»)

  1. Маятник

Вліво, вправо, вліво, вправо,
А потім почнемо спочатку.
І. п. – руки на поясі (вдих).
1 – нахил вправо (видих);
2 – і. п. (вдих);
3 – нахил вліво (видих);
4 – в. п. (вдих).
Видих зі звуком «т-у-у-х».

  1. Веселка, обійми мене

І. п. – о. с.
1 – повний вдих носом з розведенням рук в сторони;
2 – затримати дихання на 3-4 сек;
3 – розтягуючи губи в усмішці, вимовляти звук «з», видихаючи повітря і втягуючи в себе живіт та грудну клітку. Руки спочатку направити вперед, потім схрестити перед грудьми, як би піднімаючи плечі: одна рука йде під мишку, інша – на плече.

  1. Вирости великий

Вирости хочу скоріше,
Добро робити для людей.
І. п. – о. с.
1 – підняти руки вгору, потягнутися, піднятися на носки (вдих);
2-опустити руки вниз, встати на всю ступню (видих).
Вимовляти звук «у-х-х».

КОМПЛЕКС 3

  1. Крила

Крила замість рук у нас,
Так летимо – ми вищий клас.
І. п. – ноги злегка розставлені.
1 – руки через сторони підняти вгору (вдих);
2 – опустити руки вниз, вимовляючи «вниз» (видих).

  1. Піднімемося на носочки

Добре нам нагорі!
Як же ви без нас внизу?
І. п. – ноги злегка розставлені.
1 – піднятися на носки. Одночасно піднімаючи руки і подивитися на них (вдих);
2 – повільно присісти (спина пряма), коліна в сторони, руки вперед і вимовити звук «ш-ш-ш» (видих).

  1. Погойдування

Покачаемся злегка,
Адже під нами хмари.
І. п. – ноги на ширині плечей.
1 – нахил вправо – «кач» (вдих);
2 – нахил вліво – «кач» (видих).

  1. Поворот

Треба подивитися навколо.
Поруч чи летить мій друг?
І. п. – ноги на ширині плечей, руки на поясі.
1 – поворот вправо (вдих);
2 – і. п. (видих);
3 – поворот ліворуч (вдих);
4 – в. п. (видих).

  1. Бавовна

Сонце ми бавовною всі зустрінемо,
Так свій політ ми відзначимо.
І. п. – ноги злегка розставлені.
1 – підняти руки вгору (вдих);
2 – плеснути в долоні, сказавши «хлоп!» (видих);
3 – розвести руки в сторони (вдих);
4 – в. п. (видих).

  1. Бджоли

Ми уявимо, що ми бджоли,
Адже ми в небі – новосели.
І. п. – ноги злегка розставлені.
1 – розвести руки в сторони (вдих);
2 – опустити руки вниз зі звуком «з-з-з» (видих).

  1. Приземлення

Приземлятися нам пора!
Завтра в садок нам, дітвора!
І. п. – ноги на ширині плечей, руки в «замок», опустити вниз.
1 – підняти руки вгору (вдих);
2 – нахил вперед з одночасним опусканням

КОМПЛЕКС 4

  1. Вушка

Вушка чути всі хочуть
Про хлопців і про звірят.
І. п. – о. с.
1 – нахил голови вправо – глибокий вдих;
2 – нахил голови вліво – довільний видих. Плечі залишаються нерухомими, але при нахилі голови вправо-вліво вушка повинні бути як можна ближче до плечей. Стежити, щоб тулуб при нахилі голови не поверталося.

  1. Задування свічки

Потрібно глибоко вдихнути,
Щоб свічку нам задути.
І. п. – ноги на ширині плечей.
1 – зробити вільний вдих і затримати дихання, поки це приємно;
2 – скласти губи «трубочкою», зробити 3 коротких видиху, умовно намагаючись загасити палаючу свічку – «фу-фу-фу». Під час упр-ия корпус тримати прямо.

  1. Губи трубкою

Щоб правильно дихати,
Потрібно повітря нам ковтати.
І. п. – о. с.
1 – повний вдих через ніс, втягуючи живіт;
2 – скласти губи «трубочкою», різко втягнути повітря, заповнивши ними легені до відмови;
3 – зробити ковтальний рух, як би ковтати повітря;
4 – пауза протягом 2-3 сек., потім підняти голову, вгору і видихнути повітря через ніс плавно і повільно.

  1. Повітряна куля піднімається вгору

Ти, як кулька, полети,
Зверху землю огляди.
І. п. – о. с.: одну руку покласти між ключицями і сконцентрувати увагу на них і на плечах.
1 – підняти плечі і ключиці (вдих);
2 – опустити плечі і ключиці (видих).

  1. Очищаюче «ха» – дихання

Один за одного ми – горою,
Посміємося над бідою.
І. п. – ноги на ширині плечей.
1 – зробити вільний глибокий вдих, одночасно піднімаючи руки перед собою вгору;
2 – затримати подих, поки це приємно. Відкрити рот, розслабити гортань, зробити енергійний видих через рот, одночасно опускаючи руки і нахиляючись вперед («ха»);
3 – повільно випрямиться і відпочити. Видихати повітря слід з полегшенням, ніби звільняючись від турбот.

“Шипляче дихання”

Один на одного пошипим,
Язичок ми зміцнимо.
І. п. – о. с.
1 – вдих через ніс в природному темпі;
2 – видих гранично затягується. Під час видиху повітря виходить через рот, видаючи високий свистячий звук, як би при проголошенні звуку «з». Мова розташовується таким чином, що створюється опір вихідного повітря.

  1. Вітер

Раптом подув сильний вітер,
Слізки з ваших щік здув.
І. п. – о. с. зробити повний видих носом, втягуючи в себе живіт і грудну клітку.
1 – зробити повний вдих, впячивая живіт і ребра грудної клітки;
2 – затримати дихання на 3-4 сек;
3 – крізь стиснуті губи з силою випустити повітря декількома уривчастими видихами.

КОМПЛЕКС 5

  1. Здивуємося

Дивуватися чому є –
У світі всіх чудес не злічити.
І. п. – о. с., зробити спокійний вдих;
1 – повільно підняти плечі, одночасно роблячи видих;
2 – і. п.

  1. Плечі

Попрацюємо плечима,
Нехай танцюють вони самі.
І. п. – о. с.
1 – плечі вперед. Повільно схрещуючи перед собою опущені руки і роблячи вільний вдих;
2 – повільно відвести плечі назад, зводячи лопатки і одночасно видихаючи.

  1. Поворот

Вправо, вліво обернемося
І посміхнемося один одному.
І. п. – о. с.
1 – зробити вдих;
2-3 – на видиху повернутися, одна рука – за спину, інша – вперед;
4 – в. п.
То ж, виконувати іншу сторону.

  1. Мова трубкою

«Трубкою» язичок згорни,
Головою злегка кивни.
І. п. – о. с, губи складені «трубочкою», як при проголошенні звуку «о», язик висунути і теж скласти «трубочкою».
1 – повільно втягуючи повітря через трубочку» мови, заповнити їм всі легені, роздуваючи живіт і ребра грудної клітки;
2 – закінчити вдих, закрити рот. Повільно опустити голову так, щоб підборіддя торкнувся грудей. Пауза 3-5 сек;
3 – підняти голову і спокійно видихнути повітря через ніс.

  1. Покачаемося

Щоб правильно дихати,
Себе треба розхитати.
І. п. – о. с.
1 – повільно нахилитися вперед, згинаючи хребет лише у грудному відділі і роблячи видих;
2 – повільно розпрямитися, прогнутися назад, роблячи видих.

  1. Погладь бочок

Ми погладимо свій бік
Від плеча до самих ніг.
І. п. – о. с.
1 – повільно піднімати праву руку, ковзаючи нею по тулубу і піднімаючи плече (вдих);
2 – опустити руку і плече (видих).
То ж, виконати в інший бік.

Основні вправи артикуляційної гімнастики.

 

  1. «Жабенятко». Посміхнутися, показати зціплені зубки. Утримувати губи в та­кому положенні 5-10 секунд. Повторити 3—4 рази.
  2. «Млинці». Посміхнутися, трохи відкрити рот, покласти широкий передній край язика на нижню губу, затримати спокійно широкий язик на рахунок від 1 до 5—10, потім розслаблений язик плавно занести за нижні зуби.
  3. «Смачне варення». Посміхнутися, відкрити рот і широким переднім краєм язи­ка облизати верхню губу, рухати язиком зверху вниз, ніби «затягуючи» смачне варення в рот.
  4. «Слоник». Губи витягнути «трубочкою» вперед, як під час вимовляння зву­ка [у]. Губи й зуби майже зімкнені. Утримувати губи в такому положенні 5—10 секунд.
  5. «Чистимо зубки». Посміхнутися, показати зуби, відкрити рот і кінчиком язика «почистити» нижні (верхні) зуби зсередини.
  6. «Неслухняний язичок». Посміхнутися, трохи відкрити рот, спокійно покласти широкий язик на нижню губу, поплескати його губами, вимовляючи «пя-пя- пя», а потім потримати спокійно широкий язик у відкритому роті під рахунок від 1 до 5—10.
  7. «Маляр». Посміхнутися, відкрити рот і «пофарбувати» широким кінчиком язи­ка тверде піднебіння. Язик рухати вперед-назад.
  8. «Індик». Злегка відкрити рот, покласти широкий язик на верхню губу, рухати широким переднім краєм язика по верхній губі вперед і назад, не відриваючи язик від губи, ніби погладжуючи її. Спочатку рухи повільні, потім прискорити темп і додати голос, поки не почується «бл-бл-бл».
  9. «Конячка». Посміхнутися, відкрити рот, поклацати кінчиком язика («коник цокає копитами»).

Додаткові вправи з артикуляційної гімнастики

  1. «Гойдалка». Посміхнутися, показати зуби, відкрити рот, покласти широкий язик за нижні зуби з внутрішнього боку й утримувати його в такому положен­ні на рахунок до 5. Потім підняти широкий язик за верхні зуби з внутрішнього боку і теж утримувати на рахунок до 5. Так почергово 5—6 разів міняти поло­ження язика.
  2. «Годинник». Посміхнутися, трохи відкрити рот, висунути язик якомога далі вперед і робити ним рухи праворуч-ліворуч, торкаючись поперемінно куточків рота.
  3. «Хом’ячок». Язик без напруження почергово впирається в праву та ліву щоки, затримуючись у кожному положенні на 3—5 секунд.
  4. «Їжачок». Рот закритий. Виконувати рухи язиком по колу між губами та зуба­ми то за годинниковою стрілкою, то проти.

Вправи пачикової гімнастики.

Пальчикова гра 1

Перший пальчик – наш дiдycь,
Другий пальчик – то бабуся,
Третій пальчик – наш татусь,
А четвертий – то матуся,
А мізинчик – наш малюк,
Biн сховався тут.

(Показуємо на пальчик та кажемо: „перший пальчик…”, i продовжуємо гру, загинаючи кожен пальчик).

Задрімав мізинчик трішки,
Безіменний – стриб у ліжко,
А середній там лежить,
Вказівний давно вже спить.
Вранці вci вони схопились враз –
В дитсадочок бігти час.

(По черзі загинаємо пальчики до долоні. Потім великим пальцем торкаємося всіх інших – „будимо”. Розкриваємо всі пальці „враз”).

Пальчикова гра 2

На роботу
Старший встав – не лінувався.
Вказівний за ним піднявся –
Розбудив сусід його.
Той – свого, а той свого.
Встали вчасно вci брати –
На роботу треба йти.

(Стиснути пальчики в кулачок. По черзі розгинати їх, починаючи з великого. А зі словами: „Встали вчасно вci…” широко розставати nальцi).

Пальчикова гра 3

Доброго ранку
Доброго ранку, сонце привітне!
Доброго ранку, небо блакитне!
Доброго ранку, у небі пташки!
Доброго ранку тобі i мeнi!

(Пальцями правої руки по черзі „вітатися” з пальцями лівої руки, торкаючись один до одного кінчиками).

Пальчикова гра 4

Спечем хлібчик
Спечем, спечем хлібчик
Дітям на обiдчик.
Найбільшому – хліб місити,
А тобі – воду носити,
А тобі – в печі палити,
А тобі – дрова рубати,
А малому – замітати.
Тільки хліба напекли – танцювати почали.
Це робота не легка – витинати гопака.

(Розгинаємо пальчики, починаючи з великого. Імітуємо пальчиками танок).

Пальчикова гра 5

Пташенята в гнiздi
Полетіла пташка-мати
Малюкам жуків шукати.
А малята не літають –
Із гніздечка виглядають.

(Bci пальці правої руки обхопити долонею. Утворити „гніздо”. Коли ворушити пальцями правої руки, створюється враження, що у „гнiздi” живі пташенята).

Пальчикова гра “Kвіткa”

Сяє сонечко привітне –
Kвіткa з пуп‘янки розквітне.

(Пучки пальців обох рук зімкнути. Долоньки трішки круглясті, схожі на пуп‘янок. Нижні частини долонь притиснути одну до одної, а пальці широко розставити по колу i трохи вигнути. Утворюється велика квіткa, що розпустилася).

Пальчикова гра “Хрущ

Я – малий веселий хрущ.
Мене знає кожен кущ.
Маю я красиві вуса
І нічого не боюся.

(Стиснути кулачок. Вказівний палець i мізинець розвести в рiзнi боки („вуса”). Ворушити вусами).

Пальчикова гра “Квіточка

Під снігом квiточка росте,
Красу на землю принесе,
Промінчик доторкнеться
І квітка усміхнеться.

(Показати руками шар снігу. Пoтiм утворити руками квітку й торкнутися до її пелюсток, показуючи „промінчик”. Далі квітка потроху розкриває пелюстки).

Пальчикова гра “Віяло”

В літню спеку віяло
Вітерцем повіяло.
3 нами вітерець погрався –
І у віяло сховався.

(Зображати руками віяло. Потім пальчики ховаються в кулачок).

Вправи гімнастики для очей

Для проведення таких вправ можна застосовувати різні яскраві предмети, за якими дитина повинен стежити очима.

– Вгору-вниз, вліво-вправо

Рух очима то вгору, то вниз, то ліворуч, то праворуч. Після цього треба заплющити очі, для того щоб усунути напругу, прораховуючи до десяти.

– Коло

Потрібно уявити собі коло побільше. Його потрібно обвести очима спочатку за годинниковою стрілкою, а потім проти неї.

– Квадрат

Уявіть собі великий квадрат. Переводите погляд спочатку з правого кута нагорі в лівий знизу, далі в лівий верхній і, нарешті, в правий нижній. Знову подивіться по кутах уявного квадрата. До речі, для проведення цієї вправи, можна розвісити по кутках кімнати різного розміру кольорові круги, вирізані з картону.

– Корчимо пики

Педагог пропонує дітям зображати різних тварин або казкових персонажів. Гримаса їжачка – губи витягуються вперед, очі рухаються вправо-вліво, вгору і вниз. Далі поглядом потрібно стежити за напрямом кола, то вліво, то вправо.

– Малювання носом

Діти закривають очі і уявляють, що їх ніс став дуже довгим. Після носом потрібно намалювати в повітрі запропоновані вчителям фігури, літери та ін.

– Розширення полів зору

Розмістіть вказівні пальці рук перед собою, за кожним пальцем повинен стежити свій очей. Розводимо пальчики в сторони, після зводимо їх разом. Після направте пальчики в протилежні сторони, очі при цьому продовжують стежити кожен за своїм пальчиком.

Буратіно

Діти повинні закрити очі і подивитися на кінчик свого носа. Вчитель повинен повільно дорахувати до восьми. Малюки представляють в цей час, що їх ніс збільшується, а вони закритими очима продовжують стежити за його кінчиком. Потім, не відкриваючи очей, на рахунок у зворотний бік від восьми до одного, діти стежать за зменшенням.

Стрільба очима

Це дуже просте корисне і в той же час веселе вправа, яку можна виконувати в будь-який час. Дитина різко переводить очі в будь-яку сторону і голосно говорить «піф-паф».

Моргання

Дуже просте вправу, дітям потрібно просто поморгати довше. Краще всього проводити у формі гри, приміром, хто моргнувши довше.

Додаткові рекомендації

Під час виконання всіх описаних вправ діти повинні тримати голову нерухомою. Гімнастику потрібно проводити систематично, тільки в цьому випадку вона дасть позитивний ефект.

Офтальмологічні паузи є важливим прийомом оздоровлення діток. Вони допомагають запобігти наростаюче стомлення, зміцнити очні м’язи і усунути напругу. Така гімнастика позитивно позначається на працездатності зорового аналізатора, а також усього організму. Здійснення офтальмологічних пауз не вимагає створення ніяких особливих умов, і їх цілком можна включати в стандартні заняття в дитячому садку.

Комплекс вправ із самомасажу голови, обличчя та його частин.

Гімнастика маленьких чарівників

Виконання цих вправ самомасажу стимулює біологічно активні точки, розташовані на голові, що поліпшує кровообіг.

Хід самомасажу:

  1. Сильним натисненням пальців на шкіру голови імітуємо рухи під час миття голови.
  2. Пальцями, немов граблями, ведемо від потилиці до скронь, від лоба до середини голови, немов згрібаємо сіно в стіг.
  3. Спіралеподібними рухами ведемо пальці в іншому напрямку — від скронь до потилиці.
  4. «Наздоганялки»: сильно вдаряючи подушечками пальців, як по клавіатурі, «бігаємо» поверхнею голови. Пальці обох рук то «збігаються», то «розбігаються», то «наздоганяють» один одного.
  5. З любов’ю і ласкою розчісуємо волосся пальцями, немов гребінцем, та уявляємо, що така «зачіска» найгарніша.

Ліплення красивого обличчя

Самомасаж обличчя запобігає застудним захворюванням завдяки стимулюванню біологічно активних точок, розташованих на обличчі. Ця вправа також розвиває уміння управляти мімікою. Хід самомасажу:

  1. Погладжуємо лоб, щоки, крила носа від центру до скронь, м’яко постукуючи по шкірі.
  2. Натискаємо пальцями на перенісся та середину брів, виконуючи обертальні рухи за годинниковою стрілкою, потім проти годинникової стрілки по 5-6 разів.
  3. Із зусиллям «малюємо» бажаний красивий вигин брів, потім щипками «ліпимо» густі брови від перенісся до скронь.
  4. М’яко і ніжно «ліпимо» очі, натискаючи на їх куточки і «розчісуючи» довгі пухнасті вії.
  5. Натискаємо на крила носа в напрямку від перенісся до носових пазух, потім смикаємо себе за ніс і уявляємо, що виходить ніс, як у Буратіно.

Пограємо з носиком

Ця вправа сприяє зміцненню дихальної системи, рекомендована для дітей раннього і молодшого дошкільного віку.

Хід самомасажу:

  1. «Знайди і покажи носик»: діти зручно вмощуються і показують свій носик дорослому.
  2. «Допоможи носику зібратися на прогулянку»: кожна дитина бере носову хустку або серветку і ретельно очищає свій носик або самостійно, або за допомогою дорослого.
  3. «Носик гуляє»: дорослий пропонує дітям міцно закрити рот, щоб він не заважав гуляти і добре дихати носу.
  4. «Носик пустує»: на вдиху дитина чинить опір повітрю, натискаючи великим і вказівним пальцями однієї руки на крила носа.
  5. «Носик вдихає приємний запах»: дитина виконує 10 вдихів-видихів через праву і ліву ніздрю по черзі, закриваючи їх вказівним пальцем.
  6. «Носик співає пісеньку»: на видиху дитина постукує вказівним пальцем по крилах носа і співає «ба-бо-бу».
  7. «Погріємо носик»: дитина розташовує на переніссі вказівні пальці обох рук і виконує ними рух вниз до крил носа, потім вгору і знову вниз, наче розтирає носа.
  8. «Носик повертається додому»: діти ховають хустки або серветки. Показують дорослому, що їх носик повернувся.

Пограємо з вушками

Дітям віком від двох років рекомендовано робити самомасаж вушних раковин. Поліпшення гнучкості вушних раковин сприяє загальному зміцненню здоров’я, потягування вушної мочки корисне для загартовування горла, оскільки на ній розташовані рефлексогенні зони мигдалин.

Кількість повторів кожної вправи залежить від віку дітей. У середньому це 7-8 разів, для дітей раннього віку вистачає 5-6 разів. Вправи можна супроводжувати віршами.

Хід самомасажу:

  1. «Знайдемо і покажемо вушка»: діти «знаходять» свої вуха, показують їх дорослому. Якщо заважає волосся, його заколюють перед початком самомасажу.
  2. «Поплещемо вушками»: дитина заводить долоні за вуха і загинає їх уперед спочатку мізинцем, а потім іншими пальцями. Притиснувши вушні раковини до голови, різко відпускає їх.
  3. «Потягнемо вушка»: дитина захоплює кінчиками великого і вказівного пальців мочки вух, із силою тягне їх вниз, а потім відпускає.
  4. «Покрутимо козелком»: дитина вводить великий палець у зовнішній слуховий отвір і вказівним пальцем притискує козелок — виступ вушної раковини спереду зовнішньої частини вуха. Захопивши так козелок, вона здавлює і повертає його на всі боки протягом 20-30 секунд.
  5. «Погріємо вушка»: дитина прикладає до вушок долоні і ретельно тре ними вушну раковину.
  6. Наостанок діти розслабляються і слухають тишу.