Menu

Тема досвіду: «Дидактична гра як засіб корекції загального недорозвитку мовлення у дітей дошкільного віку»

IX міська виставка педагогічних технологій

Відомості про автора:

П.І.Б. автора досвіду

ТАЛАНОВА ТЕТЯНА ВЯЧЕСЛАВІВНА

Посада: вихователь логопедичної групи

Категорія, розряд: “спеціаліст”

Місце роботи: заклад дошкільної освіти (ясла-садок) комбінованого типу  №293 «Багряні вітрила» Запорізької міської ради

Ви можете ознайомитись із матеріалами досвіду (у форматі .doc) тут: Гугл Диск https://drive.google.com/file/d/1tcpzIsHt0To0uhJ_GXzByIVuWf3KbDLl/view?usp=sharing

ЗМІСТ

Актуальність.

РОЗДІЛ І. Дидактична гра як засіб корекції у дітей загального недорозвитку мовлення дітей.

  1. 1. Значення мовленнєвих дидактичних ігор для розвитку дошкільників.

1.2. Види мовленнєвих дидактичних ігор.

1.3. Принципи мовленнєвих дидактичних ігор.

РОЗДІЛ ІІ. Роль дидактичних ігор у формуванні мовленнєвої компе-

тенції дитини.

2.1. Вимоги до мовленнєвих дидактичних ігор в навчанні.

2.2. Правила організації мовленнєвих ігор.

РЕЗУЛЬТАТИВНІСТЬ ТА ПЕРСПЕКТИВНІСТЬ ПОДАЛЬШОЇ РОБОТИ.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ.

ДОДАТКИ.

АКТУАЛЬНІСТЬ

 Обґрунтовано, що розвиток пізнавальної активності у дітей дошкіль-ного віку відбувається більш інтенсивно за умови використання дидактичних ігор, що стимулює у них пошукові дії впевненість у досягненні успіху при розв’язанні пізнавальних завдань. У системі навчання і виховання дошкільників активно використовуються дидактичні (навчальні) ігри, які розвивають спостережливість, уяву, пам’ять, мислення, мовлення, сенсорні орієнтації дітей у розмірах, формах, кольорах, максимально задіюють інтелектуальний потенціал у пізнанні світу і себе.

Педагогічна мета дидактичних ігор полягає у сенсорному вихованні, мовленнєвому розвитку, ознайомленні дошкільників з навколишнім світом, формуванні у них елементарних математичних уявлень тощо. Дидактична гра спрямована на формування у дитини потреби в знаннях, активного інтересу до того, що може стати їх новим джерелом, удосконалення пізнавальних, умінь і навичок.

Дидактична гра – це практична групова вправа з вироблення опти-мальних рішень, застосування методів і прийомів у штучно створених умов-них, що відтворюють реальну обстановку. Під час гри у дитини виникає мо-тив, суть якого полягає в тому, щоб успішно виконати взяту на себе роль. Отже, система дій у грі виступає як мета пізнання і стає безпосереднім зміс-том свідомості дитини. Все, що допомагає успішному виконанню ролі, має для дошкільника особливе значення і якісно ним усвідомлюється.

Дошкільне дитинство ‒ короткий, але важливий період становлення і розвитку дитини. Основний вид діяльності дітей дошкільного віку ‒ гра, в процесі якої розвиваються духовні   і фізичні сили дитини, його увага, пам’ять, дисциплінованість, спритність. Дошкільне дитинство ‒ це пора життя, коли перед дитиною відкривається навколишній світ людської дійсності. В своїй діяльності, насамперед в своїх іграх, дитина заволодіває предметним світом.  Гра дарує щохвилинну радість, задовольня, а ще – спрямована в май-бутнє, бо під час гри у дітей формуються чи закріплюються властивості, вміння, здібності, необхідні їм для виконання соціальних, професійних, твор-чих функцій у майбутньому. І скрізь, де є гра, панує здоров’я, радість дитя-чого життя. А. С. Макаренко писав: “Гра має важливе значення в житті дитини… Якою буде дитина в грі, такою вона буде і в праці, коли виросте. Тому виховання майбутнього діяча відбувається перш за все в грі…” Отже, гра, її організація – ключ в організації виховання. Проблема дитячої ігрової діяль-ності знайшла своє відображення в багатьох психолого-педагогічних теоріях і дидактично-виховних системах. Великий внесок у вивчення теорії дитячої гри зробили такі вчені, як Л.С.Виготський, Л.С.Рубінштейн, Д.Б.Ельконін та інші. Першим серйозним кроком у цій сфері можна вважати дослідження Л.С.Виготського. Інтерес його до ігрової діяльності виник в ході вивчення проблеми розвитку вищих психічних функцій. Він намагався зрозуміти: гра — це переважаючий тип діяльності чи провідний? “Можливо, гра — це тільки дзеркало процесів, які здійснюються в інших областях?”. Вчений розглядав дитячу гру як дзеркало, в якому відображається доросле життя, до якого прагне дитина, і за допомогою якого дитина вивчає світ дорослих, а дорослий — світ дитини. Л.С.Виготський вважав, що “у грі усі внутрішні процеси подані у зовнішньому вигляді”. Проблемі гри приділяли значну увагу мислителі і педагоги як минулого, так і сучасного: Платон, Арістотель, Рабле, Я.А. Коменський, Д. Локк, Ж-Ж. Руссо, І. Кант, А.Макаренко, Л. Виготський, О. Запорожець та інші. У багатьох працях дослідників відображено різні підходи до визначення сутності дидактичної гри. Так, науковці визначають сутність гри як форму спілкування (М. Гончаров, Т. Ладивір, М. Лісі-на, В. Семенов, В. Сушко, Н. Філатова), форму діяльності (Л. Виготський, Д. Ельконін), умову розумового розвитку (П. Каптерєв, Є. Покровський, С. Ру-бінштейн, І. Сікорський, А. Смирнов). Але кожен з дослідників вважає ди-дактичну гру ефективним методом реалізації навчально-виховного процесу. Доведено, що дидактичні ігри, ігрові заняття і прийоми підвищують ефективність сприймання дітьми навчального матеріалу, урізноманітнюють їхню навчальну діяльність, вносять у неї елемент цікавості і як наслідок підви-щують рівень успішності дошкільнят.

 Таким чином, вищезазначене зумовлює необхідність розгляду даної проблеми. Особливості дидактичних ігор та їх впливу на розвиток дитини свого часу досліджували Є. Тихеєва (ігри з дидактичною лялькою, іншими іграшками, з предметами побуту, природним матеріалом, ігри для мовлен-нєвого розвитку), Ф. Блехер (ігри для математичного розвитку), Л. Венгер (дидактичні ігри і вправи для сенсорного розвитку), А. Бондаренко (роль словесних дидактичних ігор у розвитку самостійності й активності мислення дитини).                                                                           

В останні роки питання теорії і практики дидактичної гри розроблялися багатьма дослідниками: А.П. Усовою, Ф.Н. Блехер, Б.І. Хачяпурідзе, З.М. Богуславським, Є.Ф. Іваницькою, А.І. Сорокіною, Є.І. Удальцовою, В.І. Аванесовою та ін. У Базовому компоненті дошкільної освіти зазначається, що одним з головних завдань дошкільної освіти є формування особистості дитини й підготовка її до навчання в школі. Аналіз психолого-педагогічної літератури свідчить про збільшення кількості дітей дошкільного віку із порушеннями усного мовлення, що зумовлює труднощі в оволодінні Програмами навчання і виховання дітей дошкільного віку в умовах ДНЗ, своєчасною мовленнєвою підготовкою дітей до школи і формуванням мис-леннєво-пізнавальної діяльності, поведінки та особистості дитини в цілому. У зв’язку з цим, значущості набуває превентивне навчання і виховання дошкільників з порушеннями мовлення та безпосередньо логопедична робота з дітьми із порушеннями мовлення дітей дошкільного віку, особливо загаль-ним недорозвитком мовлення (далі ЗНМ) в умовах логопедичної групи ДНЗ. Нині вивченню дітей із ЗНМ присвячено ряд фундаментальних і різнобічних досліджень Н. Новотворцева, Т. Філічева, Г. Чіркіна та ін.

Від рівня сформо-ваності мовлення дитини, зокрема, фонетико-фонематичної й лексико-граматичної сторін, залежить рівень опанування навчальною діяльністю, шкільни-ми знаннями, уміннями і навичками відповідно програмових вимог. Оскіль-ки, мовлення щільно пов’язане із мисленням, за висновками Л. Виготського, то дитина із ЗНМ яка має порушення процесу формулювання виразу чи вис-лову не виконує повноцінно мисленнєво-пізнавальну функцію, що негативно позначається у подальшому на оволодінні читанням і письмом в початковій школі. У зв’язку з цим, формування усного мовлення дітей дошкільного віку у психологічній і педагогічній літературі розглядається в числі найважливіших завдань. Різні аспекти методики розвитку мовлення дітей дошкільного віку розробляли вітчизняні педагоги А.Богуш, О.Гвоздєв, А.Усова, К.Ушинський, Є.Тіхеєва, Є.Флеріна та ін. Діти з порушенням мовлення, а серед них і діти із ЗНМ, належать до неоднорідної та чисельної групи, для якої оволодіння усним мовленням – єдиний і основний шлях особистісного розвитку. Своєрідність розвитку словникового запасу, граматичної будови, звязного мовлення та його фонетико-фонематичної сторони при ЗНМ описана в дос-лідженнях Р. Левіної, В. Орфінської, Н. Траугот та ін. За своїм характером дидактичні ігри в більшій мірі, ніж інші, мають відповідати цілям та задачам роботи по збагаченню, активізації та уточненню словника у процесі логоко-рекційної роботи з дітьми дошкільного віку із ЗНМ. Саме ця гіпотеза та усе попередньо викладене й обумовило вибір теми досвіду роботи «Дидактична гра як засіб корекції загального недорозвитку мовлення у дітей дошкільного віку».

РОЗДІЛ І. ДИДАКТИЧНА ГРА ЯК ЗАСІБ КОРЕКЦІЇ У ДІТЕЙ ЗАГАЛЬНОГО НЕДОРОЗВИТКУ МОВЛЕННЯ

Дидактичні ігри використовуються з моменту знайомства дитини та первинного обстеження і супроводжують усі етапи надання логопедичної допомоги. Доцільним вважається їх використання для:                                           

– розвитку мовленнєвого дихання;                                                                     

– формування темпу, ритму та мелодики;                                                         

– оволодіння новим словниковим запасом;                                                 

– розвитку граматичної будови мовлення;  

 – корекції фонематичного слуху та розрізнення фонетично близьких звуків;

– закріплення уявлень про особливості вимови звуків, що змішуються.      

Дидактична гра може виступати як засіб мовленневого розвитку дітей дошкільного віку, так як: засіб навчання, тому вона може бути використана при засвоєнні будь-якого програмного матеріалу і проводитися як на групових, так і на індивідуальних заняттях, може включатися в будь-яке заняття. Є одним з цікавих елементів на прогулянці. Дидактична гра- це різновидність гри з правилами, в якій діти уточнюють, поглиблюють, розширюють, систематизують, застосовують отримані раніше знання, як на заняттях, та й у повсякденному житті.                              

Мета дидактичних ігор: формувати у дітей уміння поєднувати теоретичні знання з практичною діяльністю. Опанувати необхідні знання, уміння і навички, дитина зможе лише тоді, коли вона сама виявлятиме до них інтерес, і коли вихователь зуміє зацікавити дітей.                                                                   

Компоненти дидактичної гри: задум, завдання, правила, ігрові дії. Важливо не тільки чомусь навчити дитину, але і вселити в нього впевненість у собі, виховати вміння відстоювати власне рішення. 

Логопедична корекція стає більш ефективною при використанні дидак-тичних ігор із залученням різного наочного матеріалу: побутових предметів, іграшок, спеціально виготовлених      посібників. При опорі на зоровий образ  діти швидше засвоюють назви предметів, їх ознак і дій з ними.                                   

Таким чином, у дидактичної гри дві мети: одна з них – навчальна, яку переслідує дорослий, а інша – ігрова, заради якої діє дитина. Необхідно, щоб ці дві мети доповнювали один одного і забезпечували засвоєння програмного матеріалу. Тому завдання, спрямовані на розвиток мови краще використовувати в ігровій формі. 

1.1 Значення мовленнєвих дидактичних ігор для розвитку дошкільників

Дитяча гра є центральною проблемою дошкільної педагогіки і дитячої психології. Всі основні напрями психологічного розвитку особистості інтегуються і ігровій діяльності, що формує неповторний і ще маловивчений світ дитини. У системі навчання і виховання дошкільників активно викорис-товуються дидактичні (навчальні) ігри які розвивають спостережливість, уяву, пам`ять, мислення, мовлення, сенсорні орієнтації дітей у розмірах, формах, кольорах, максимально задіюють інтелектуальний потенціал у пізнанні світу і себе. Ігри сприяють:

– співдружності педагога з дошкільником;

– активізації інтересу дитини до мовлення;

– бажанню оволодіти дошкільником тими чи іншими вміннями та навичками;

– реформуванню старих та появі нових мовленнєвих навичок;

– застосуванню набутих навичок у повсякденному житті.

У дидактичній грі створюються такі умови, в яких кожна дитина отримує можливість самостійно, діяти в певній ситуації, з певними предметами, набуваючи при цьому власного дієвого та чуттєвого досвіду. Дидактична гра дозволяє забезпечити потрібну кількість повторень на різному матеріалі при збереженні позитивного емоційного ставлення до завдання. Логопедичні ігри мають певне значення для розвитку дітей:

– логопедичні ігри є своєрідною формою суспільного життя дошкільників, вони прискорюють процес засвоєння знань, полегшують подолання труднощів під час спілкування;                                                                          

– розвивають всі сторони мовлення, мовленнєву ініціативу дітей;             

– розвивають концентрацію уваги, навички її переключення;              

– підвищують обсяг уваги, тренують розподіл уваги;                                        

– сприяють розвиткові пам’яті; 

– розвивають всі типи мислення (наочно-образне, конкретне, абстрактне, логічне);                                                                                                        

– розвивають уяву, зокрема деякі її види;

– абстрактну, конкретну, репродуктивну, продуктивну та ін..                           

– сприяють розвитку сприймання (простору, часу, кольору і т.д.);            

– розвивають фонематичний слух, аналіз, синтез, уявлення;              

– розвивають дрібну моторику рук та обличчя.

1.2 Види мовленнєвих дидактичних ігор

Вчені поділяють дидактичні ігри на три основні види:

-ігри з предметами (іграшкі, природні матеріали);

– настільно-друковані;

– словесні.

В іграх з предметами використовуються іграшки та реальні предмети                                                                                                                     

Граючись з ними, діти вчаться порівнювати, встановлювати їх подібність і відмінність. Цінність таких ігор в ознайомленності дітей з якостями, власти-востями предметів та їх ознаками. Ігри з природними матеріалами (насіння, рослини, квіти, листя) вихователь організує підчас прогулянки. В таких іграх закріплюються знання дітей про довкілля, формуються розумові процеси  (аналіз, синтез, класифікування), виховується любов  до природи, бережливе ставлення до неї, закладається першооснова екологічної культури.

Настільно-друковані ігри є цікавими для дітей. До них належать: лото, доміно, парні картинки. Доволі різні й розвивальні завдання в цих іграх. Словесні ігри побудовані на словах і на діях виконавців. У таких іграх діти, спираючись на уявлення про предмети, поглиблюють зннання про них, самостійно розв’язують різні розумові завдання: описують предмети, відокремлюють характерні ознаки, відгадують за описом, відшукують ознаки по-дібності й відмінності, групують предмети за різними ознаками тощо. За допомогою словесних ігор у дітей виховується бажання займатися розумовою працею, у грі сам процес мислення відбувається активніше, дитина легко долає труднощі розумової праці.

Ігри, що проводяться на логопедичних заняттях, можна умовно розділити на 3 групи відповідно до їх цілей :                            

– навчальні ігри  – це ігри на розвиток слухового сприймання, слухової уваги, розрізнення на слух близьких за звучанням сполучень звуків і слів;

– ігри, що закріплюють правильну вимову та навчають правильній вимові певних звуків у складах, словах і реченнях;

– ігри на розвиток голосового апарату, промовляння складних слів, правильну постановку наголосів в словах;                                                       

– ігри на виявлення у дітей найпростіших уявлень і вмінь розрізняти навколишні предмети за кольором, формою і розташуванням у просторі, уточнюючі уявлення дітей про розмір і число предметів. У дану групу входять  ігри, які узагальнюють та систематизують кількісні та просторові уявлення у дітей, які навчають їх порівнянню та розрізненню предметів за загальними та різними ознаками, а також ігри, які формують поняття про форму геометричних фігур (коло, трикутник, квадрат, прямокутник, овал);                   

–  ігри, що допомагають формуванню граматичної будови мови, форму-ванню зв’язного мовлення. Сюди входять ігри, які охоплюють різні частини мови, прості речення, прості поширені речення, прийменники в реченнях і т.д. Гра є універсальною формою діяльності, всередині якої відбуваються основні прогресивні зміни в психіці та особистості дитини-дошкільника, гра визначає його відношення з оточуючими людьми, готує до переходу на нас-тупний віковий етап, до нових видів діяльності. Дидактична гра – гра, спря-мована на формування у дитини потреби в знаннях, активного інтересу до того, що може стати їх новим джерелом, удосконалення пізнавальних умінь і навичок. Дидактичні ігри, ігрові заняття і прийоми підвищують ефективність сприймання дітьми навчального матеріалу, урізноманітнюють їхню навчаль-ну діяльність, вносять у неї елемент цікавості. Використовують дидактичні ігри у навчанні та вихованні дітей в усіх вікових групах за необхідності актуалізувати їхній досвід, повторити, уточнити, закріпити набуті знання і уявлення про природні явища, працю і побут людини.

Як ігровий метод навчання дидактична гра постає у двох видах:

1) Власна дидактична гра. Ґрунтується на автодидактизмі (само-навчанні) та самоорганізації дітей;

2) Гра-заняття (гра-вправа). Провідна роль у ній належить як вихо-вателю так і вчителю-логопеду, які є її організаторами. Під час гри-заняття діти засвоюють доступні знання. У них виробляються необхідні вміння, удосконалюються психічні процеси (сприймання, уява, мислення, мовлення). У дидактичній грі як формі навчання взаємодіють навчальна (пізнавальна) та ігрова (цікава) сторони. Відповідно до цього одночасно іде навчання дітей і вони беруть участь у їхній грі, а діти граючись навчаються.

1.3. Принципи мовленнєвих дидактичних ігор

Дидактичні ігри, мають грунтуватися на таких принципах:

– дидактична гра повинна спиратися на програмний матеріал;

– дидактична гра має сприяти залученню до корекційного процесу в першу чергу більш збережених аналізаторів (зорового і тактичного); 

– призначення предметів, картинок, посібників, зміст питань, умови ігор повинні бути ясні і зрозумілі дітям; 

– посібники повинні бути зовні привабливими;

– умови гри, кількість посібників, які використовуються в ній, повинні забезпечити залучення всіх дітей в освітній процес.

Структура дидактичних ігор з розвитку мовлення визначається прин-ципом взаємозв’язку різних розділів мовної роботи, що створює передумови для найбільш ефективного засвоєння мовленнєвих умінь і навичок. Крім того гра на заняттях і в режимних моментах сприяє зниженню психічних і фізич-них навантажень, спонукає дітей до спілкування один з одним, сприяє закріпленню навичок користування ініціативною промовою, сприяє вдосконаленню розмовної мови, збагаченню словника, впливає на формування граматичної будови мови. Навчання грі базується на системі дидактичних принципів, носить комплексний характер, потребує створення відповідного середовища. Тому процес навчання грі дітей буде мати свої особливості:

– широке використання індивідуальних та групових форм навчання грі, врахування індивідуальних можливостей та ігрового потенціалу кожної дитини;

– постійна стимуляція пізнавальної та ігрової активності дітей при засвоєнні соціального досвіду, що використовується дитиною в сюжетно-рольових іграх;

– адаптований темп ігрової діяльності у дітей;виділення в ігровій дії і в ланцюжку ігрових дій складових операцій, їх розуміння, запам’ятовування, супроводження мовленням;

– повторюваність у навчанні й грі для забезпечення перенесення знань, що формуються, вмінь і навичок в новій ігровій ситуації,на оперування новим матеріалом;

-ігри не повинні бути тривалими за часом (7-10 хвилин);

-вони повинні проводитися в неквапливому ритмі;

-гра повинна бути живою , цікавою і привабливою для дітей;

-у грі повинен бути присутній елемент змагання;

– у грі необхідно домагатися активної мовленнєвої діяльності всіх дітей, максимально використовуючи можливості мовно-рухової активності;

– у процесі гри необхідно розвивати у дітей навички контролю за своєю і чужою мовою.

РОЗДІЛ 2. Роль дидактичних ігор у формуванні мовленнєвої компетенції дитини

Дошкільний вік – благодатна пора для розвитку мови. Щоб стати висо-коосвіченою, людина повинна оволодіти всіма богатствами рідної мови. Ви-користання дидактичних ігор в роботі педагога, сприяють як розвитку мовної активності дітей, так і підвищенню результативності корекційної роботи. З середини минулого століття дидактична гра почала успішно використову-ватись в навчанні дітей до школи. В дослідженнях вітчизняних педагогів і психологів підкреслювалось багатоплановий зв’язок і взаємовплив гри і нав-чання. В дидактичних іграх актуалізується інтелектуальний досвід, конкрети-зуються уявлення про сенсорні еталони, удосконалюються розумові дії, нако-пичуються позитивні емоції, які підвищують пізнавальні інтереси дошкіль-ників. Ряд досліджень присвячений вивченню дидактичної гри (її структури, змісту, класифікації), це визначило її роль у навчанні дошкільників. Дидак-тична гра зайняла значне міцне в освітній роботі дитячого садка. Цінність дидактичних ігор полягає в тому, що в них перед дітьми ставляться дидак-тичні завдання, для розв’язання яких потрібна зосередженість, довільна увага, розумове зусилля, вміння осмислити правила, послідовність дій, перебороти труднощі. Ігри сприяють розвитку у дітей відчуттів і сприймання, формуван-ню уявлень, засвоєнню знань, дають змогу навчити дітей використовувати раціональні способи розв’язання певних розумових і практичних завдань. Як зазначала Є.І. Тихеєва, гра є основним змістом життя дитини, її працею і розвагою одночасно; вона дає її душі широку можливість виявитися у всій багатогранності своїх рис і особливостей. Бо саме у грі формуються індивідуальні особливості кожної дитини, почуття колективізму, бажання допомогти.                                                                        

Саме в ході гри відбувається система взаємовідносин дошкільника з зовнішнім світом, розвиваються психічні функції, серед яких мова займає основне місце. Використання в корекційній роботі з дітьми ігрових техноло-гій сприяє попередженню або витісненню фіксування дитини на своєму дефекті. Дитина вільно висловлюючи свої думки і почуття, розвиває в грі мовні навички. У процесі гри в дітей виробляється звичка зосереджуватися, самостійно думати, розвивати увагу. Захопившись грою, діти не помічають, що навчаються, до активної діяльності залучаються навіть найпасивніші дошкільники. Гра тільки здається легкою. А насправді вона потребує, щоб дитина, яка грається, віддавала грі максимум своєї енергії, розуму, витримки, самостійності. Гра постійно стає напруженою працею і через зусилля веде до задоволення. Саме в іграх розпочинається невимушене спілкування дитини з колективом, взаєморозуміння між вихователем і учнем. У процесі гри в дітей виробляється звичка зосереджуватися, працювати вдумливо, самостійно, розвивається увага, пам’ять, жадоба до знань. Задовольняючи свою природну невсипущу потребу в діяльності, в процесі гри дитина “добудовує” в уяві все, що недоступне їй в навколишній дійсності, у захопленні не помічає, що вчиться – пізнає нове, запам’ятовує, орієнтується в різних ситуаціях, поглиб-лює раніше набутий досвід, порівнює запас уявлень, понять, розвиває фантазію.У грі найповніше проявляється індивідуальні особливості, інтелектуальні можливості, нахили, здібності дітей.                                                                          

Гра належить до традиційних і визнаних методів навчання і виховання, дошкільників. Цінність цього методу полягає в тому, що в ігровій діяльності освітня, розвиваюча й виховна функція діють у тісному взаємозв’язку. Гра як метод навчання організовує, розвиває дітей, розширює їхні пізнавальні можливості, виховує особистість.

2.1. Вимоги до мовленнєвих дидактичних ігор в навчанні

Кожна гра повинна давати вправи для розумового розвитку дітей. У дидактичній грі обов’язково наявність захоплюючих завдань, вирішення яких потребує розумового зусилля, подолання деяких труднощів.

Дидактизм в грі повинен поєднуватися з гумором, жартом, цікавістю. Дидактична гра цінний засіб виховання разумової активності, вона активізує психічні процеси, викликає у дошкільнят жвавий інтерес до процесу пізнан-ня. Гра допомогає зробити будь-який навчальний матеріал захоплюючим, викликає у дітей глибоке задоволення, стимулює працездатність, полегшує процес засвоення знань. Безсумнівно, дидактичні ігри є найпотужним засо-бом для розвитку мови у дітей ще й тому, що їх можна рекомендувати для використання батькам в домашніх умовах. Проведення дидактичних ігор не вимогає від них спеціальних знань в галузі педагогічних наук і великих витрат в підготовці гри. Особливу увагу, на думку вченого  в галузі педагогіки Никоновій О.В. слід приділяти правилам гри. Їх зміст і спрямова-ність обумовлені загальними завданнями формування особистості дитини, пізнавальним змістом, ігровими завданнями і ігровими діями. Правила міс-тять моральні вимоги до взаємин дітей, до виконання ними норм поведінки. У дидактичній грі правила є заданими. За допомогою правил педагог управ-ляє грою, процесами пізнавальної діяльності, поведінкою дітей. Правила впливають на рішення дидактичної задачі – непомітно обмежують дії дітей, направляють їх увагу на виконання.

2.2.Правила організації мовленнєвих ігор

Щоб зробити процес гри захоплюючим, суб’єктивно значущим, осмис-леним необхідна безпосередня участь дорослого в грі. Ми вважаємо, що кри-терієм хорошої розвиваючої гри повинна бути не самостійність, а активність, захопленість дитини, яку на перших етапах знайомства з грою може забезпе-чити тільки дорослий. Для цього він повинен бути не керівником, не контро-лером, а безпосереднім учасником гри, її емоційним центром, «заражаючим» своєї захопленістю.

Специфіка участі дорослого в грі з правилом і найважливіша умова її розвивального ефекту полягає в поєднанні двох ролей – учасника та організатора гри. У ролі учасника дорослий мотивує ігрові дії дітей, задає суб’єктивну значущість правила. У ролі організатора він вводить правило в життя дитини, допомагає дотримувати прийняті правила дії. Ці ролі по своїй суті різні і навіть протилежні: одна передбачає емоційну включеність в гру, збіг з пози-цією дитини, заглибленість в ігрову ситуацію, інша, навпаки – відстороне-ність, аналіз і контроль дій дітей, утримання позиції старшого, вчителя. Але тільки поєднання цих ролей може забезпечити розвиток волі і довільність у їх єдності. І та, й інша роль окремо не може забезпечити розвивального ефекту: якщо дорослий перетворюється на гру дитини, він не може донести правила гри, допомогти їх виконання. Якщо ж дорослий залишається «учителем і контролером», гра втрачає свою привабливість, перетворюється на формальну безглузду вправу, дії дитини при цьому не можуть бути вмотивованими і активними. І тільки в своїй сукупності ці ролі можуть забезпечити дійсно розвиваючий ефект, який проявляється не тільки в ситуації гри, але і за її межами. 

Таким чином, гра стає засобом розвитку довільності дошкільника лише в тому випадку, якщо дорослий є одночасно і учасником і організатором гри.   – ігри не повинні бути тривалими за часом (5-10хв.);                                       

– вони мають проводитися у неспішному темпі, для того, щоб дитина мала можливість зрозуміти завдання, свідомо виправити помилки, а керівник – допомогти їй у цьому;                                                                       

– гра повинна бути цікавою, живою, заманливою для дитини, тому тре-ба у ній повинен бути присутній елемент змагання, нагороди за успішний виступ, яскраве і цікаве оформлення;                                                                   

– гра може бути частиною загальноосвітнього або логопедичного занят-тя або проводитися у один з режимних моментів;                                                       

– у грі треба домагатися активної мовної участі усіх дітей, при цьому за можливістю використовувати і рухову активність;                                                      

– у грі слід розвивати у дітей навички контролю за чужою та власною мовою та прагнення вірно та достатньо точно виконувати мовленнєві завдан-ня, заохочувати ініціативу дітей;                                                        

– у процесі гри вихователь приймає участь, (ступінь участі визнача-ється мовними можливостями дітей, завданням та умовами гри) по ходу гри вносить необхідні корективи та поправки у мову дітей,  а на кінець гри обо-в’язково заохочує усіх дітей, відмічає найбільш успішних та обіцяє у наступ-ний раз новий варіант гри або зовсім нову гру. Гра – наш незамінний поміч-ник в навчанні дошкільника, навчати граючи. Кількість їх на занятті повинно бути розумним. Необхідно продумати поетапний розподіл: на початку занят-тя гра повинна допомогти організувати, зацікавити дитину, в середині має підвести до засвоєння теми, в кінці заняття може носити пошуковий харак-тер. Але на будь-якому етапі вона повинна бути цікавою, доступною, що включає різні види.

РЕЗУЛЬТАТИВНІСТЬ ТА ПЕРСПЕКТИВНІСТЬ

ПОДАЛЬШОЇ РОБОТИ

Гра в логопедичній групі це:

– особлива форма засвоєння навчально-виховного та корекційно-розви-вального матеріалу;

– спосіб корекції фонетико-фонематичної складової мовлення;

– складова збагачення словникового запасу;

– шлях до вдосконалення граматичної складової мовлення;

– засіб формування зв’язного мовлення;

– спеціально-педагогічна форма організації життя дитини;

– формування позитивного ставлення дитячої особистості до навколиш-нього світу;

– своєрідний вид діяльності дошкільника, що змінюється та розгорта-ється як суб’єктивна дійсність, під час якої здійснюється психофізичний розвиток дитини.                                                   

Таким чином, враховуючи структуру дефекту у дітей із загальним недорозвиненням мовлення, нами використовуються ігри, спрямовані на розвиток у дітей вищих психічних функцій, таких як сприйняття, увага, пам’ять. Ігри, що формують цілісне сприйняття предмета, пальців рук, фор-мування словникового запасу, отримання навичок словотворення.        

Нами були вивчені і обгрунтовані ігрові методи, які ми використо-вували в корекційній роботі з попередження порушень лексичного ладу мови в дітей старшого дошкільного віку з ЗНМ. У ході обстеження ми виявили та зафіксували покращення показників лексичної сторони мовлення дітей. Це свідчить про ефективність обраної методики. Працюючи за допомогою ігро-вих методів, можна досягти певних успіхів щодо корекції порушень лексики у дітей із загальним недорозвиненням мови дошкільного віку. Але все-таки більшість досліджуваних дітей ще не досягли вікової норми. Тому, ми бачи-мо необхідність продовження корекційної роботи у формі гри, різних ігрових вправ. Виявляючи в роботі як можна більше творчості. Адже гра є якраз тією діяльністю, яка створює оптимальні умови для навчання дітей, є найбільш ефективним засобом корекційної роботи з розвитку мовлення у дітей з ЗНМ.

У роботі дидактичні ігри можуть використовуватися як вихователями мовних груп так і   батьками. Гра – один із найважливіших прийомів роботи з дітьми дошкільного віку. Ігровий метод навчання сприяє створенню заінтере-сованої, невимушеної обстановки, встановлення психологічно адекватної ві-ком ситуації спілкування. В ігровій діяльності розкривається індивідуаль-ність дитини, формуються почуття колективізму і взаєморозуміння, розвива-ються творчі здібності дітей. Гарна, розумна і цікава гра активізує увагу дітей, знімає психологічне і фізичне напруження, забезпечує сприйняття нового матеріалу.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1.О.П. Янківська Дидактичні ігри в дитячому садку Київ «Радянська школа» 1985-144с.

2.Трофименко Л.І. Корекційне навчання з розвитку мовлення дітей середньо-го дошкільного віку із ЗНМ. «Актуальна освіта» 2007.-120с.

3. Бондаренко А.К. Дидактические игры в детском саду. – М.: Просвещение, 1991. – 157c.

4. Волкова. Л.С Логопедия. Учебник для студ. деф. фак. пед. высш. учеб. заведений. / М.: ВЛАДОС, 2004. – 704 с.

5. Волкова, Л. С. Шаховской С. Н. Логопедия. – М.: ВЛАДОС,2003. – 680с.

6. Конопляста С.Ю., Сак Т.В. Логопсихологія. Навчальний посібник / за ред. М.К. Шеремет. – К.: Знання, 2010. – 293 с

7. Менджерицкая Д. В. Воспитателю о детской игре. – М.: Просвещение, 1982. – 128с. 8. Онищенко Т. Дитяча гра в історії розвитку дошкільного виховання на Україні. Шлях освіти. – 2000. – №2. – С. 53–56.

9.Шеремет. М.К. Логопедія. Підручник, друге видання, перероблене та доповнене – К.: Видавничий Дім “Слово”, 2010. – 672 с.

10.Круттій К. Л.,Лопатинська Н. А.,Маковецька Н.В. Вчимося мови та розмови, або Українська разом із матусею.-Запоріжжя: Просвіта,1999.-336с.

11.Піроженко Т.О. Мовленнєве зростання дошкільника.-К.Грайлик,1999.

12.Селиверстов В. И. Игры в логопедической работе с детьми. М.: Просвещение, 1987-144с.

13.Березіна О.М. Павловська Т.О. Мовні ігри та забави, Тернопіль МП «Мальва-ОСО» 1999-104с.

14.Кридченко Н. В.Дошкільникам про професії, Харків «Основа», 2009.-128с.

15.Програма розвитку дитини дошкільного віку «Українське дошкілля» /О.І. Білан; за заг. Ред. О.В. Низковської, – 256 с., Тернопіль «Мандрівець», 2017

ДОДАТКИ

МОВЛЕННЄВІ ДИДАКТИЧНІ ІГРИ

Дидактична гра «Додай потрібне слово»

Мета: закріпити вживання в мовленні складних слів.

Мовленнєвий матеріал: мама поклала хліб … куди? (у хлібницю); брат насипав цукор … куди? (у цукорницю); бабуся зробила смачний салат і поклала його … куди? (у салатницю); тато приніс цукерки і поклав їх … куди? (у цукерницю); Марина не пішла сьогодні в школу, тому що … (захворіла); ми ввімкнули обігрівачі, тому що … (стало холодно); я не хочу спати, тому що … (ще рано); ми поїдемо завтра в ліс, якщо … (буде гарна погода); мама пішла на ринок, щоб … (купити продукти); кішка залізла на дерево, щоб … (врятуватися від собаки).

Дидактична гра «Порівняй предмети»

Мета: уточнення словника за рахунок назв деталей і частин предметів, їх якостей; розвиток спостережливості, зв’язного мовлення.

Обладнання: речі (іграшки, картинки) однакові за назвою, але різні за деталями.

Хід гри. У грі можна використовувати як речі та іграшки, однакові за назвою, але що відрізняються якимось ознаками або деталями, так і парні наочні картинки. Наприклад, два відра, два фартухи, дві сорочки, дві ложки і так далі. Вихователь: повідомляє, що отримано посилку. Що ж це? Дістає речі та промовляє: «Зараз ми їх уважно розглянемо. Я розповідатиму про одну річ, а ти ‒ про іншу. Розповідати будемо по черзі». Мовленнєвий матеріал: Вихователь: «У мене святковий фартух». Дитина: «У мене робочий фартух». Вихователь: «Він білого кольору в червоний горошок». Дитина: «А мій ‒ темно-синього, одягають для роботи в майстерні».

Дидактична гра «Назви якомога більше предметів»

Мета: розвивати словниковий запас, увагу; виховувати чітке мовлення.

Хід гри. Діти стають в ряд (або дитина та дорослий), їм пропонується по черзі називати предмети, які їх оточують. Хто назвав слово ‒ робить крок вперед. Виграє той, хто правильно і чітко вимовляв слова і назвав більшу кількість предметів, не повторюючись, і таким чином опинився попереду всіх.

Дидактична гра «Назви частини предмету»

Мета: розвиток уміння співвідносити предмет та його частини; збагачення словникового запасу.

Обладнання: картинки із зображенням будинку, дерева, вантажівки, птахи і т.п.

Хід гри. Вихователь показує картинки із зображенням будинку, вантажівки, дерева, птахи і так далі. Дитина називає частини предметів.

Дидактична гра «Утвори складні слова»

Мета: навчати дітей утворювати та вживати в мовленні складні слова.

Хід гри. Потрібно спільно з дитиною виявити зовнішню ознаку предмета: «У Валі кругле лице, значить, вона – … круглолиця. У зайчика довгі вуха, зна-чить, він – … довговухий, а хвіст короткий, значить, він – короткохвостий…».

Дидактична гра «Схожі слова»

Мета: розвиток словникового запасу, мислення.

Хід гри. Грати краще в колі. Хтось з гравців визначає тему. Потрібно нази-вати слова по черзі, наприклад, тільки «веселі» слова. Перший гравець вимовляє: “клоун”. Другий – “радість”. Третій – “сміх” і так далі. Гра рухаєть-ся по колу доти, поки слова не вичерпаються. Можна змінити тему і назива-ти тільки «зелені» слова (наприклад, огірок, ялинка, олівець і так далі), тільки «круглі» слова (наприклад, годинник, колобок, колесо і так далі).

Дидактична гра «Підбери слово»

Мета: закріпити вміння дітей підбирати ознаки до іменників; розвивати словниковий запас.

Хід гри. Дитині пропонується підібрати до будь-якого предмету, об’єкту, явища слова, що позначають ознаки. Наприклад, зима, яка? (холодна, сніжна, морозна). Сніг, який? (білий, пухнастий, м’який, чистий). Мовленнєвий матеріал: морозиво, літо, сонечко, хмарка, дощ, листочок, яблука, огірок, сіль, цукор тощо.

Дидактична гра «Підбери слово» 

Мета: закріпити вміння дітей підбирати до іменників слова-дії; розвивати словниковий запас.

Хід гри. Дитині пропонується підібрати до будь-якого предмету, об’єкту якомога більше слів – дій. Наприклад, що уміє робити кішка? (муркотати, вигинати спинку, бігати, стрибати, спати, дряпатися). Мовленнєвий матеріал: що вміє робити дитина (собака, пташка, комар, мама, автомобіль, вихователь тощо).

Дидактична гра «Скажи навпаки»

Мета: розвивати вміння добирати антоніми; збагачення словникового запасу. Обладнання: м’яч. Хід гри. Вихователь і дитина грають в парі. Дорослий ки-дає дитині м’яч і одночасно вимовляє слово, наприклад, “тихий”. Дитина по-винна повернути м’яч і вимовити слово з протилежним значенням “гучний”. Потім гравці міняються ролями. Тепер уже дитина першою вимовляє слово, а дорослий підбирає до нього слово з протилежним значенням. Мовленнєвий матеріал: добрий (злий), великий (маленький), чистий (брудний), товстий (тонкий), чорний (білий), добро (зло), радість (сум), світло (темрява), холод (тепло), літо (зима), вгору (вниз), високий (низький), широкий (вузький), дов-гий (короткий), глибокий (мілкий), повний (порожній), дорогий (дешевий), багатий (бідний), гострий (тупий) та ін.

Дидактична гра «Знайди картинки, що мають однакову назву»

Мета: збагачувати лексичний запас словами, що мають однакове звучання, але різні за значенням (омоніми).

Хід гри: Дитині потрібно знайти та назвати картинки, що мають однакову назву, але різне значення.

Дидактична гра «Що кому потрібно для роботи»

Мета: збагачувати словниковий запас, розвивати зв’язне мовлення, мислення.

Хід гри. Дитина називає професії людей, зображених на картинці та знаходить знаряддя праці, які їм потрібні. 

Дидактична гра «Що для чого потрібно»

Мета: збагачувати словниковий запас; розвивати зв’язне мовлення, мислен-ня.

Хід гри. Вихователь дає завдання дитині: «Назви намальовані предмети. Розкажи, навіщо потрібний кожен з них.

Дидактична гра «Поясни значення слова»

Мета: збагачувати словниковий запас, розвивати зв’язне мовлення (вміння пояснювати значення слів).

Хід гри. Вихователь називає слова, дитина пояснює значення слів. Мовлен-нєвий матеріал: абажур, сир, завод, перший, сокіл, слива, мир, водій, боксер, клен.

Дидактична гра «Добери узагальнююче слово»

Мета: збагачувати словниковий запас, розвивати вміння добирати узагальнюючі слова до групи однорідних предметів.

Хід гри. Вихователь називає слова, дитина добирає узагальнююче слово. Мовленнєвий матеріал: – Сашко, Іра, Валя, Андрій; – кухар, водій, лікар, перукар; – куртка, шапка, кофта, шкарпетки; – помідор, огірок, редис, морква; – автомобіль, потяг, літак, корабель; – шафа, крісло, ліжко, стіл тощо.

Дидактична гра «Відгадай професію»

Мета: збагачувати словниковий запас назвами професій.

Хід гри. Вихователь розповідає чим займається ця людина, а діти називають її професію. Мовленнєвий матеріал. Працює на крані … . Плаває в морі … . Працює в шахті … . Грає на скрипці … . Дресирує тварин … . Працює на пошті … . Працює на машині … тощо. термос, верх, сад, полиця, акваріум, перукарня тощо.

Дидактична гра «Я знаю п’ять назв…»

Мета: розвивати словниковий запас, вміння узагальнювати однорідні пред-мети; розвивати загальну моторику.

Хід гри. Ця гра проводиться з м’ячем. Дитина промовляє слово та одночасно б’є м’ячем об підлогу.

Мовленнєвий матеріал. Наприклад, дитина промовляє: «Я знаю п’ять назв іграшок: машина – один, лялька – два, кубик – три, м’яч – чотири, піраміда – п’ять (на кожне назване слово дитина б’є м’яч об підлогу)».

Дидактична гра «Назви предмет за його частинами»

Мета: вправляти дітей відгадувати предмет за його частинами; розвивати словниковий запас, мислення.

Хід гри. Дітям пропонують послухати слова та відгадати частинами якого предмета вони являються.

Мовленнєвий матеріал. – крила, кабіна, хвіст, мо-тор (літак); – кубрик, якір, корма (корабель); – салон, колеса, капот, руль (автомобіль); – екран, пульт (телевізор); – хобот, бивні, вуха (слон); – зябра, хвіст, плавці (риба);

Дидактична гра «Хто як пересувається?»

Мета: збагачувати словниковий запас словами – діями.

Хід гри. Дітям пропонують додати до іменника (назви тварини, птаха, комахи) дієслово, яке б означало спосіб, в який пересувається дана істота. Мовленнєвий матеріал. – слон … (плаває, скаче, ходить); – білка … (стрибає, літає, бігає); – крокодил … (повзає, плаває, ходить); – орел … (літає, плаває, бігає); – метелик (плаває, літає, скаче); – верблюд (плаває, скаче, ходить) тощо.

Дидактична гра «Хто більше?»

Мета: вчити дітей добирати прикметники до запропонованих іменників. Мовленнєвий матеріал. Яблуко (яке?) рум’яне, духмяне, червонобоке, смачне, солодке тощо. Слива (яка?) синя, соковита, маленька тощо. Річка (яка?) швидка, гірська, широка тощо. Кішка (яка?) біла, пухнаста, домашня тощо.

Дидактична гра «Добери предмет до ознаки»

Мета: збагачувати лексичний запас дітей, розвивати зв’язне мовлення.

Хід гри. Вихователь називає прикметники, а діти добирають до них іменни-ки.

Мовленнєвий матеріал. – холодний, білий (сніг); – червонобоке, кругле (яблуко); – стигла, жовта, овальна (диня); – лісовий, колючий (їжак); – хитра, руда (лисиця); – бурий, клишоногий (ведмідь); – косоокий, довговухий (заєць) тощо.

Дидактична гра «Слухай уважно»

Мета: формувати вміння контролювати використання словотворчих морфем.

Хід гри. Вихователь пропонує дітям визначити правильність висловів.

Мовленнєвий матеріал. (лисиця спить на ліжечку, а лисеня – на ліжку); (ведмідь їсть з тарілочки, а ведмедик – з тарілки); (хлопець читає книжечку, а хлопчик – книжку); (заєць п’є з чашечки, а зайчик – з чашки) тощо.

Дидактична гра «Для кого гостинці?»

Мета: закріпити вживання іменників у давальному відмінку

Обладнання: картинки із зображенням тварин, птахів.

Хід гри. Вихователь повідомляє, що в кошику є подарунки для звірів, але боїться переплутати кому що. Просить допомогти. Пропонуються картинки із зображенням ведмедя, коня, вовка, лисиці, рисі, мавпи, кенгуру, жирафа, слона, птахів (гусей, курей, лебедів). Кому мед? Кому зерно? Кому м’ясо? Кому фрукти? Діти відповідають на запитання, вимовляючи іменники у давальному відмінку.

Дидактична гра «Назви три слова»

Мета: розвивати вміння використовувати в мовленні іменники у називному, знахідному, орудному відмінках, збагачення словникового запасу.

Хід гри. Вихователь задає дитині запитання. Дитині потрібно сказати три слова-відповіді, роблячи крок вперед на кожне слово.

Мовленнєвий матеріал: – що можна купити? (сукня, костюм, брюки); – що можна варити? (картоплю, борщ, каву); – що можна читати? (книгу, газету, журнал); – чим можна малювати? (олівцями, фарбами, крейдою); – що може літати? (метелик, пташка, літак); – що може плавати? (човен, рибка, медуза). І так далі.

Дидактична гра «Хто що робить?»

Мета: закріпити вміння вживати в мовленні складні форми дієслів однини і множини, розвивати зв’язне мовлення.

Обладнання: сюжетні картинки із зображенням трудових дій.

Хід гри. Дитині пропонують сюжетні картинки із зображенням трудових дій. Потрібно придумати речення за картинками, використовуючи слово хоче або хочуть.

Мовленнєвий матеріал: – чим зайняті хлопчики? (хлопчики хочуть зробити макет літака); – ким вони хочуть стати? (вони хочуть стати пілотами); – що робить дідусь? (дідусь хоче посадити деревце); – чи зайнята бабуся? (вона хоче приготувати їжу); – що робить мама? (вона хоче відпочити). І так далі.

Дидактична гра «Хто ким був або що чим було»

Мета: закріпити вміння вживати іменники в орудному відмінку; розвивати словниковий запас; мислення.

Мовленнєвий матеріал: Ким або чим раніше було: курча (яйцем), кінь (лошам), жаба (пуголовком), метелик (гусінню), черевики (шкірою), сорочка (тканиною), риба (ікринкою), шафа (дошкою), хліб (борошном), велосипед (залізом), светр (вовною) і т.д.

Дидактична гра «Утвори пестливі слова»

Мета: закріпити вміння утворювати іменники із зменшувально-пестливими суфіксами.

Мовленнєвий матеріал: шнур, вікно, чашка, куртка, шапка, рука, борсук, кіт, пес, катер, стіл, стілець, машина, відро, дерево, будинок, паркан, сонце, квітка, хмара, дощ, кофта, шарф, диван, куля, лялька, піраміда та ін.

Дидактична гра «Мами і малята»

Мета: вправляти в утворенні іменників – назв мам та їхніх дитинчат; вчити класифікувати свійських та диких тварин.

Обладнання: набір картинок: кішка, кошеня, собака, цуценя, корова, теля, свиня, порося, коза, козеня, вівця, ягня, кобила, лоша, лисиця, лисеня, зайчиха, зайченя, білка, білченя, вовчиця, вовченя, ведмедиця, ведмежа, слониха, слоненя, тигриця, тигреня, левиця, левеня, мавпа, мавпеня.

Хід гри. Назвати тварин – мам та їх дитинчат, класифікувати свійських та диких тварин, використовуючи картинки із зображенням тварин.

Дидактична гра «Утвори нові слова»

Мета: закріпити вміння утворювати якісні прикметники, узгоджувати прикметники з іменниками в роді та числі.

Мовленнєвий матеріал: Банка із скла – скляна банка. Склянка із скла – … Лампочки із скла – … Мишка з гуми – …М’яч з гуми – …  Стіл з дерева – … Гітара з дерева – … Стільці з дерева – … Ложка з металу – … Ніж з металу – … Цвяхи з металу – … Сандалі із шкіри – … Ремінь із шкіри – … Сумка із шкіри – …

Дидактична гра «Допоможи синичці знайти тварин»

Мета: навчати дітей утворювати присвійні прикметники від іменників.

Хід гри. Вихователь повідомляє: «Тваринки грали в хованки з синичкою. Всі сховались. Побачила синичка чийсь хвостик з-за дерева». «Чий хвіст? Чий хвіст?» – заспівала синичка. Дітям потрібно підказати синичці чий хвостик (вушка, лапку) вони бачать. Мовленнєвий матеріал: У білки хвіст – білячий; У білки вушка – … (білячі); У білки лапа – … (біляча); У зайця хвіст – … (заячий); У зайця вушка – … (заячі); У зайця лапа – … (заяча); У ведмедя ніс – … (ведмежий); У ведмедя вуха – … (ведмежі); У ведмедя лапа – … (ведмежа); У лева хвіст – … (лев’ячий); У лева вушка – … (лев’ячі); У лева лапа – … (лев’яча);

Дидактична гра «Утвори нове слово»

Мета: розвивати вміння утворювати множину іменників.

Хід гри. Дитина називає кожен малюнок спочатку в однині, а потім в множині.

Дидактична гра «Чим ми милуємось у лісі»

Мета: закріплювати вміння вживати іменники в орудному відмінку, збагачувати словниковий запас.

Хід гри. Вихователь пропонує назвати предмети, якими ми милуємось у лісі (іменники в орудному відмінку).

Мовленнєвий матеріал. Наприклад, ми милуємось травичкою, пташками, деревами, квітами, сонечком, білочкою, їжачком тощо.

Дидактична гра «Зміни слово»                                                                                             

Мета: закріпити вміння дітей змінювати іменники за числами та узгоджувати їх з кількісними числівниками.

Хід гри. Потрібно змінювати слова за зразком.

Мовленнєвий матеріал. Наприклад, один рюкзак – два рюкзаки – три рюкзаки, …, одна берізка – дві берізки – три берізки, …, одне дерево – два дерева – три дерева, … тощо.

КОНСПЕКТ ЗАНЯТТЯ

«СВІТ ПРОФЕСІЙ»

Тема заняття «Світ професій». (Старша група)

Програмовий зміст: розширювати уявлення дітей про працю різних про-фесій; вправляти в умінні закінчувати речення, використовуючи слова і сло-восполучення, що співвідносяться з певною професією людини; збагачувати словник з тем: «Кухар», «Лікарня», «Перукарня»; навчати  використовувати набуті знання; самостійно розподіляти ролі, спонукати до самооцінювання вчинків; розвивати уміння дотримуватись правил рольових взаємовідносин; виховувати повагу до людей праці, бажання працювати.

Матеріал: загадки за темою, картинки із зображенням людей різних профе-сій, знаряддя праці, інструменти, предмети.

Хід заняття

1. Сьогодні,  коли я ішла до дитячого садочку, то отримала SMS, що треба одержати бандероль на пошті. Я її одержала, але на пошті сказали, що відкрити її можна тільки тоді, коли діти відгадають загадки.

Хто це смачно варить борщ
І компот готує?
Каші з жару дістає,
І дітей частує? (Кухар)

Що у кого заболить,
Зразу кажуть: «Ай, болить!»
Їм спішить на допомогу добрий лікар… (Айболить)

Модну зачіску він зробить
І волосся підстриже. (Перукар)

Як назвати всі ці слова одним словом? (Професії)

Що таке професія? (Професія це робота, яку людина для себе обрала; улюб-лена справа)

Ось і відкрилась наша бандероль. Але всі речі в ній переплуталися. Давайте їх розкладемо відповідно до професій.

2.Дидактична гра «Кому що потрібно для роботи?»                                                    На картинках зображені люди різних  професій та набір різних інстру-ментів, предметів для кожної професії. Дібрати тільки ті предмети, які потрібні їм  для роботи.

Лікар. (Білий халат, ліки, шприц).

Перукар. (Ножиці, гребінець, дзеркало).

Кухар. (Каструля, ніж, м’ясорубка).

3.Дидактична гра «Хто що робить»                                                                     Вихователь називає представника професії, а діти називають дії, які він виконує.

Кухар…(Варить борщ, ріже овочі, робить салат…)

Лікар…(Слухає хворого, дивиться горло, виписує ліки…)

Перукар…(Стриже, робить зачіски, фарбує волосся…)

Швачка…(Шиє одяг, пришиває ґудзики…)

Вихователь: Діти, а ким працюють ваші батьки? (Розповіді дітей.)

4.Фізкультхвилинка

Кроком  руш на місці, діти,

Руки вгору підніміть,

Потім – в сторони і вниз,

А тепер назад прогнись.

А тепер присіли, встали,

І як зайці пострибали.

Вихователь. Багато професій ми з вами згадали. А яка ж із них найважливі-ша? Чому?

(Діти роблять висновки, що всі професії важливі.)

 5.В нашій групі є такі куточки, де діти можуть перетворюватися на лікарів, кухарів, перукарів, пожежників. Давайте разом  з вами їх відвідаємо. Сідає-мо в автобус і поїхали.

Перша  зупинка.

Все у ньому ми купуємо:

І цукерки й шоколад,

Молоко і хліб духмяний,

Печиво і мармелад.(Магазин)

Розглядання зони сюжетної гри «Магазин» (Обговорення з дітьми правил по-водження в магазині)

Друга зупинка.

Хто людей з біди рятує
І хвороби всі лікує –
Призначає процедури
І таблетки, і мікстури?( Лікар)

Обігрування ситуації «На прийомі у лікаря» (Діти називають людей, які працюють у лікарні, обладнання ігрового куточку. Правила поводження у лікарні)

Третя зупинка.

Золоті у нього руки:
Робить зачіски й перуки,
Підстриже і пофарбує,
Гарний настрій подарує. (Перукар)

6.Обігрування ситуації «Бараш у перукарні» (Діти розповідають про правила поводження у перукарні; називають інструменти, якими користується перу-кар та згадують правила поводження з ними.)

Вихователь. Чуєте –  сигнал водія, нам потрібно повертатися.

7.Дидактична вправа « Де я був» (Вихователь називає речення, дітям потріб-но його продовжити.)

Я бачив печиво, цукерки – де я був? (Я був…)

Я бачив ножиці, гребінець, фен …

Я бачив білий халат, ліки…

8.Підсумок.

Чи сподобалося вам сьогодні на занятті? Що найбільше? Як ви гадаєте, яка ж саме професія найважливіша? Чому? Що ще вам сьогодні запам’яталося? Які ігри сподобалися на занятті? 

КОНСПЕКТ ЗАНЯТТЯ

Тема заняття  «Тварини лісу» (старша група)

Програмний зміст: збагачувати  уявлення  дітей  про  лісових тварин (відзна чати  їх  характерні ознаки, спосіб життя та харчування. Вчити утворювати присвійні прикметники від назв тварин. Узагальнювати поняття про їх домів-ки. Вчити дітей відгадувати загадки, виконувати рухи відповідно до тексту вірша. Розвивати вміння утворювати присвійні прикметники. Продовжувати вчити   дітей відгадувати загадки. Розвивати увагу, мислення, пам’ять, дрібну моторику рук. Виховувати інтерес до живої природи.

Обладнання: картинки з зображенням диких тварин.
Хід заняття:

1.Здалека-здалека летіла лелека                                                                          І впустила пір’ячко на наше подвір’ячко                                                             Воно в кошик впало і загадку загадало.

Довгі вуха, куций хвіст,                                                           Невеличкий сам на зріст.                                                                                                     На городі побував, там капусти пожував.( Заєць)                                                 

Червонясту шубку має,                                                                                                          По гілках вона стрибає,                                                                                                    Хоч мала сама на зріст,                                                                                                        та великий має хвіст.(Білка)                                                                                                   

Я руда низького зросту, хитра я і довгохвоста                                                               На курей я види маю, та бистренько їх хапаю.(Лиса)                                        

Буркотливий, вайлуватий,                                                                        Ходить лісом дід лахматий,                                                                                    Одягнувся в кожушину, мед шукає і ожину.                                                     Літом любить полювати, а зимою – в лігві спати.                                                               Як зачує він  весну – прокидається від сну.(Ведмідь).                                        

2.Подивіться на ці картинки, подумайте і скажіть, хто тут зайвий? Чому? Тому що сова – це птах, а всі інші – звірі, або краще сказати –  дикі тварини. Які частини вони мають? Чим вкрите їхнє тіло?                                                                             

3.Дидактична гра «Хто де живе»                                                     Ведмідь – … в барлозі.
Лисиця – … в норі.
Заєць – … під кущем.
Білка – … в дуплі.                                                                                                       А вовчий будинок називається – лігво.
Повторіть – «вовче  лігво» і запам’ятайте.

4.У кожної тварини свій характер. Та ви й самі це добре знаєте. Дидактичний вправа «Хто це»

Злий, як … вовк.
Боягузливий, як … заєць.
Хитра, як лисиця….
Клишоногий, як … ведмідь.
Зубастий, як … вовк.
Пухнастий, як … заєць.
Незграбний, як … ведмідь.
Стрибуча, як … білка.                                                                                                

5.Динамічна пауза «Звірина зарядка»                                                                                Діти виконують рухи відповідно до тексту вірша.                                                                                 

6.Робота на картках. «Хто чим живиться?»                                                                

7.Гра «Назви сім’ю»                                                    

Вовк-вовчиця вовченята;                                                                                               Ведмідь- …

8.Гра «Чий хвіст, чия голова»                                                                                            

Хвіст лисиці-лисячий хвіст;                                                                          Хвіст зайця-заячий хвіст;                                                                                                   Хвіст вовка- вовчий хвіст тощо.

Підсумок. Отже про що ми сьогодні з вами розмовляли на занятті? В які ігри грали? Які вам сподобались?

КОНСПЕКТ ЗАНЯТТЯ

Тема заняття:  «Посуд» (старша група)

Програмний зміст: розширювати та збагачувати знання дітей про предмети посуду, їх призначення та функції, закріпити правила сервірування столу; формувати навички правильного користування ножом, ложкою, виделкою; виховувати навички правильної поведінки за столом під час прийому їжі. Уточнити з дітьми назву посуду; вміти називати і розрізняти кухонну, сто-лову та чайну посуд; вміти називати частини посуду і зовнішні ознаки; вчити утворювати слова у множині; утворювати прикметники з протилежним зна-ченням, утворення відносних прикметників, узгодження їх з іменниками.       

Обладнання: демонстраційний матеріал: посуд та картинки із зображенням посуду; картинки із предметними зображеннями: виделка, ніж, риба, ложка, суп  тощо, чарівна торбинка.  

Хід заняття

1. Гра «Один-багато» – Сяде той, хто назве кілька предметів (множина іменників): чашка, тарілка, келих, склянка , чайник,  ложка, виделка, ніж і т.д 

2. Бесіда про посуд.

 – Як одним словом можна назвати всі ці предмети? (посуд)

– Які предмети посуду ви ще знаєте?

– Назвіть столові прилади, якими ми користуємося для їжі? (Ложка, виделка, ніж)

– В якому посуді готують їжу? (Каструля, сковорідка, лист тощо)

– Як називається посуд? (Кухонний)

– Який посудом ми користуємося, коли п’ємо чай? (Чашка, блюдце, чайник, заварний чайник, цукерниця тощо)

– Як називається цей посуд? (Чайний)

– А як називається посуд, з якої їмо (приймаємо їжу)? (Столовий)

– Назвіть столовий посуд. (Глибока тарілка, дрібна тарілка, супниця, і т.д.)

3.Гра «Чарівна торбинка»

Дістань посуд та скажи з яких частин він складається.                                

4.Ігрова вправа «З’єднай страву зі столовим прибором»

5. Гра « Що з чого ?»

Цей посуд зі скла. Це скляний посуд. Цей посуд із глини. Це глиняний посуд. Це блюдо із пластмаси. Це пластмасове блюдо, тощо.

6.Гра з м’ячем   «Скажи навпаки»

Ложка чиста – ложка брудна;                                                                                      Тарілка глибока – тарілка дрібна;                                                                                   Чашка велика – маленька чашка;                                                                         Сковорідка важка – сковорідка легка;                                                         Ніж старий – ніж новий;

7. Підсумок заняття.

КОНСПЕКТ ЗАНЯТТЯ

«Тема заняття: «Овочі, фрукти» (старша група)

Мета: Активізувати пізнавальні процеси дітей, закріпити і уточнити знання дітей про дні тижня, осінні місяці та про осінню пору року; вчити утворю-вати множину іменників; закріпити узагальнюючі поняття овочі та фрукти; закріплювати вміння добирати слова-антоніми. Збагачувати смакові вітчуття. Виховувати витривалість, посидючість. Розвивати увагу, пам’ять, допитли-вість, мовленнєву ініціативність.

Наочність: слайди, аніманіційні ігри, овочі, фрукти.

Хід заняття.

1. Організаційний момент

У нас сьогодні ніби свято,

гостей зібралося багато,

а ну ж на мене подивіться

і веселенько посміхніться!

2. Основна частина:

– Діти, а чи знаєте ви, який сьогодні у нас день? Так вірно, вівторок. А завтра який буде день? А скільки днів має тиждень? Молодці, малята. Давайте пригадаємо вірш, який ми знаємо про тиждень.

Днів у тижні рівно сім,

Назви вивчимо усі.

Понеділок – перший день,

А за ним вівторок йде,

Далі середа, четвер – твердо знаю я тепер!

Після п’ятниці субота, де кінчається робота,

Ну а сьомий день який?

Кожен знає – вихідний!

3.- Діти, а місяць зараз який? Вірно – жовтень. А пора року? Як осінь можна назвати? Вірно, вона щедра пора року, а чому ми її так називаємо? Вона завітала до нас у групу і залишила свої дарунки. Ходімо подивимось, що ж вона поклала у наш кошик. Діти, давайте разом роздивимося що тут є. Ми знаємо багато усього про осінні дарунки. Давайте пригадаємо. Чи готові ви відповідати? Отож увага перше завдання.

Назвіть осінні дари, які люди збирають у саду.

(Яблуко, груша, слива, виноград).

Назвіть осінні дари, які люди збирають  на городі. (Морква, буряк, картопля, часник, цибуля, перець, баклажани, капуста, огірок).                                                                   

Скажи одним словом.                                                                                                                    Картопля, буряк, морква, баклажан – це … овочі.                                                                           Яблуко, груша та виноград – це … фрукти                                                                                 

Назви сад: якщо потрапити до саду, де ростуть яблуні, то цей сад називається – яблуневий; груші – грушевий; сливи – сливовий; виноград – виноградний. А усі ці сади одним словом назвемо – фруктові. Назвіть усе, що необхідно для росту овочів та фруктів – сонце, вода.

4.Фізкультхвилинка                                                     Навколішки миприсідаємо-                                                                                                 Смачні огірочки зриваємо.                                                       Тож годі, малі огірочки,                                                                                                         Ховатися вам під листочки!                                                                  Зриваємо ми у долоні.                                                                                                                        Іще й помідори червоні-                                                                                  До кошіків їх кладемо,                                                                                                                Додому все віднесемо.                                 

5.Зараз ми з вами перетворимося на маленьких кухарів. Приготуємо сік.

Сік з яблук – яблучний.

Сік із помідорів – томатний.

Сік із моркви – морквяний.

Сік з винограду – виноградний.

Сік зі сливи – сливовий.

Зваримо борщ – назвіть усе, що необхідно для приготування борщу. Молодці, смачно вмієте готувати.

6.Гра «Скажи навпаки» 

Яблуко велике, а слива…..                                                                                                                           Яблуко тверде, а груша….                                                                                                            Лимон кислий, а персик…                                                                                   Апельсин круглий, а банан……                                                                                               

7.Гра «Один-багато»

Я назву один фрукт, а ти багато.                                                                                                                  

Яблуко зелене – яблука зелені.                                                                                                  Груша жовта – груші жовті.                                                                                                          Лимон кислий – лимони кислі.                                                                                                        Слива синя – сливи сині.                                                                                                           Абрикоса солодка – абрикоси солодкі.                                                                                        

8.Дидактична гра «Покуштуй та відгадай»

Вихователь дістає тарілку, на якій знаходяться шматочки порізаних овочів та фруктів, і пояснює ігрове завдання. Дитина із закритими очима повинна від-гадати за смаком той чи інший овоч чи фрукт.

9.Підсумок заняття.


Залишити відповідь