Menu

Дитина раннього віку: як не допустити перевтоми

Ранній період життя дитини є надзвичайно відповідальним щодо формування її нервової системи. На цьому віковому етапі нервовій системі дитини притаманні такі ознаки:

  • Низька витривалість і працездатність
  • Низька рухливість нервових процесів
  • Перевантаження процесів збудження над процесами гальмування

Навіть незначні чинники можуть легко змінити стан збудливості нервової системи дитини. Це одразу позначається на її поведінці. Саме тому профілактика втомлюваності дитини має особливе значення.

Втома – результат напруженої або тривалої діяльності організму, стан тимчасового спаду повноцінної діяльності його функцій. Вона виражається у зниженні працездатності, в неспецифічних змінах фізіологічних функцій. Психологічна втома проявляється як відчуття втомленості.

Втому дитини можна констатувати за різноманітними й специфічними ознаками. Насамперед порушуються більш складні та недавно сформовані вміння, натомість відновлюються забуті негативні звички, автоматичні рухи, наприклад, смоктання пальця тощо. Гра стає менш зосередженою, примітивною та одноманітною, зокрема наприкінці неспання.

Стан втомлюваності може мати такі прояви, як цілковита пасивність, млявість, сонливість. Стомлена дитини приходить іноді на деякий час у підвищено збуджений стан і справляє враження активної, бадьорої. І лише спостерігаючи за дитиною, можна зрозуміти, що це збудження – результат перевтоми.

Основними ознаками втоми дитини перших трьох років життя є рухлива розгальмованість та відволікання.  У разі перевтоми ці ознаки стають більш глибокими та постійними. Також порушується сон, знижується апетит. Перевтома часто проявляється як упертість, негативізм, вередливість дитини.

Чинники виникнення втомлюваності

Втома дитини може бути зумовлена тривалим періодом активності. Щоб скласти режим дня, що відповідатиме віковим потребам у відпочинку або оцінити адекватність уже складеного режиму, дорослі мають бути обізнаними щодо часових норм спання/неспання дитини певного віку, які забезпечують її фізіологічну потребу у відпочинку.

Одна з причин недосипання – несприятливі умови для повноцінного сну. Увімкнене світло, телевізор, розмова дорослих – усе це заважає дитині. Вона може не прокидатися, однак за таких умов її сон буде неповноцінним, нервова система не відпочине як слід. Шум може призвести до втоми. Доведено, що нервова система дитини реагує на шум понад 40 Дб. Неправильна організація діяльності дитини теж призводить до втоми. Проаналізувавши деякі режимні моменти в ДНЗ, можна зробити висновок, що дитина багато сидить. На бездіяльне чекання під час роздягання, вмивання, годування тощо витрачають близько двох годин. Обмеження рухової активності є грубою помилкою організації освітнього процесу, ігноруванням фізіологічної потреби в русі організму що росте.

Профілактика втомлюваності.

Важливою складовою профілактики втомлюваності дитини є правильно організована прогулянка. Доведено, що в дитини, яка в належний час не була на прогулянці, значно знижується оптимальний рівень функціонального стану її центральної нервової системи. Для дитини прогулянка має велике значення з погляду зміни видів діяльності, забезпечення позитивного емоційного стану, задоволення потреби в руховій активності тощо. Обмеженість у рухах може спричинити внутрішню напруженість, на тлі якої формуються невротичні реакції.

Особливу увагу слід звернути на організацію занять. Цей вид діяльності відрізняється від гри: ініціатива вибору належить дорослому, він спрямовує пізнавальні процеси дитини, її дії. Усе це передбачає певне розумове напруження дитини, довільну увагу. Щоб заняття були ефективними, сприяли розвитку дитини і водночас не стомлювали її, слід чітко визначити їх оптимальну тривалість. Тривалість заняття, на якому дитина слухає, дивиться, говорить, виконує певні дії, має становити 8-12 хвилин.

Одноманітність обстановки, наявність постійно одних і тих самих іграшок, посібників у користуванні дитини часто є причиною порушення збудливості її нервової системи, оскільки через брак різноманітності не забезпечується активний, діяльний стан кори головного мозку.

Обмеження того чи того аналізатора в адекватних подразниках призводить до недостатності його функцій і, отже, негативно впливає на психіку, що формується, особливо в перші роки життя. Дорослі мають створювати спеціальні умови для задоволення не лише органічних потреб, а й потреб у пізнанні, новизни, інформації, контактах з іншими дітьми. Проте варто дотримуватися «золотої середини». Не можна перенасичувати дитину враженнями і знаннями. Іноді батьки вже в перші роки життя дитини основну увагу приділяють насиченню її якомога більшою кількістю інформації, обмежуючи дію сенсорних подразників. Якщо інформації забагато, нові враження витісняють одне одного і не дають тих пізнавальних, емоційних результатів, на які можна розраховувати.

Залишити відповідь