Menu

Піклуватися про психологічне здоров’я дитини – завдання батьків

Батьки – найближчі люди в житті кожної дитини. Від моделі їхньої поведінки залежить поведінка сина або доньки.

Напевне, ви погодитеся, що психічне здоров’я нації у майбутньому залежить від того, наскільки сьогодні ми зуміємо забезпечити юним особистостям такий важливий для них психологічний комфорт, створити умови, які гарантували б кожної дитині душевне, фізичне і соціальне благополуччя. Невблаганна статистика засвідчує: нині невпинно зростає кількість нервових, неврівноважених, гіперактивних дітей, дедалі частіше вони страждають від порушень психіки. Тому слід опікуватися станом  психічного та психологічного здоров’я дітей та знати про чинники можливих розладів.

Складники здоров’я

Емоційний – здатність розуміти, висловлювати та контролювати свої почуття

Соціальний – вміння адекватно сприймати соціальне оточення та взаємодіяти з ним: будувати стосунки з родиною, друзями, колективом тощо.

Особистісний – спроможність сприймати себе як особистість завдяки здатності до самопізнання, самоаналізу, самооцінки тощо

Інтелектуальний – вміння отримувати, аналізувати та використовувати необхідну інформацію

Фізичний – відсутність фізичних розладів та больових відчуттів

Моральний – сукупність норм і принципів поведінки людини відповідно до сучасних вимог суспільства

Психологічний – повноцінний психічний  розвиток особистості на всіх етапах онтогенезу, адаптованість у соціумі, відсутність розладів особистісного розвитку, здатність протидіяти стресу тощо (містить у собі всі попередні складники). Психологічний комфорт – стан душевної рівноваги, спокою, захищеності, коли особистість задоволена своїм буттям, оптимістична тощо.

Психологічно здорова людина – це людина оптимістична, життєрадісна, весела, вона пізнає світ, використовуючи розум, почуття та інтуїцію. Така людина приймає саму себе, але при цьому визнає цінність та унікальність інших людей, її життя наповнене сенсом.

Найважливішим для психічного та психологічного здоров’я дитини є психологічний клімат у родині. Не існує готових рецептів або моделей, які можна було б використовувати в усіх сім’ях. Індивідуальне ставлення – це невід’ємне право кожного з батьків. Однак варто зауважити, що сімейними чинниками, які призводять до психотравм, найчастіше є:

  • Відмова у визнанні, неприйняття дитини
  • Приниження
  • Тероризування
  • Ізоляція
  • Емоційне ігнорування

Незважаючи на те, що родина має вирішальний вплив на свідомість дитини, на неї також певним чином діють засоби масової інформації. Як відомо, перегляд телевізійних програм, що містять сцени насильства, робить дитину «товстошкірою». Вона починає спокійно ставитися до міжособистісного насильства, агресивної поведінки, сприймає грубі висловлювання як норму, особливо якщо батьки ніяк не виражають свого критичного ставлення до того, що відбувається на екрані.

На жаль, дуже часто батьки, самі того не усвідомлюючи, обирають неправильний тип сімейного виховання, що призводить проблем в особистісному становленні дитини, подальших невиправних труднощів у її вихованні та навчанні, порушень поведінки, іноді навіть патологічного характеру. Розглянемо основні типи неправильного сімейного виховання:

Гіпопротекція – дитину надано самій собі, вона майже не знає батьківської допомоги, підтримки та контролю

Прихована гіпопротекція – формальний контроль з боку батьків (те що не можна зараз, можна зробити потім)

Потуральна гіпопротекція – рівень опіки незначний, тоді як рівень забезпечення матеріальних потреб дитини є високий

Домінуюча гіперпротекція – дитину надмірно контролюють навіть у дрібницях, тому не формується самостійність, ініціативність, відповідальність

Потуральна гіперпротекція – негативні вчинки дитини сприймаються без критики, заохочується егоїзм

Явне або приховане емоційне відторгнення – до дитини ставляться як до «попелюшки»

Жорстоке поводження з дитиною – постійні покарання за найменшу провину

Підвищена моральна відповідальність – дитина відповідає за когось із менших чи навіть дорослих членів сім’ї, від неї чекають, щоб вона поводилась як доросла

Суперечливе виховання – мама наполягає на одному, батько – на другому, іноді протилежному

Зміна виховних прийомів – різка зміна типу виховання І не забувайте –  дорослі повинні свідомо удосконалюватися, а не вживатися в роль розпорядника життя дитини, вміти давати свободу вибору, не бути надокучливим наставником, який не бачить та не чує потреб дитини.

Залишити відповідь